Життя кожної людини є частиною життя перебування людини на планеті Земля, і всі мають знати і пам'ятати про те, який слід залишаєш по собі, як вона підносить чи не підносить свої справи до вершин.

Протягом всього життя кожній людині доводиться стикатися із серйозними проблемами, важкими обставинами та гіркими втратами.
І тільки від особистого вибору та рішучості залежить подальший успішний результат справи.
Ось у такі складні ситуації поставила доля героя сьогоднішньої розповіді.
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ.
ЗНАЙОМТЕСЯ
ЮР'ЄВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ.
Народився 13 лютого 1921 року в Чорному Острові.
Батько Михайла Михайло Трохимович Юр'єв був у містечку фельдшером.
Мати Марія Петрівна Юр'єва - Пальчуковська була при чоловікові санітаркою, фактично виконувала обов'язки медсестри. В будинку де жили Юр'єви і в приміщенні сьогоднішньої аптеки на вулиці Глібова знаходилися приватні палати в яких перебували хворі, котрі потребували стаціонарного лікування.
В сім'ї зростало двоє синів Мишко і Коля (1923р.н.)
Не дивлячись на різницю у віці сини пішли до школи одночасно.
Під час навчання в школі хлопці паралельно навчалися в художньому і музичному училищах, котрі діяли на той час в
Чорному Острові.
Мишко віртуозно грав на струнних інструментах в оркестрі, не відставав від нього і Миколка.
Гарно і професійно брати малювали. Михайло, крім картин займався графікою.
Тому оточуючи і покладали надії на те, що брати стануть художниками або музикантами.
І Михайло, і Микола займалися спортом.
Одними з перших серед учнів стали значківцями
ГПО І ворошилівський стрілець, що на той час було дуже важливо і почесно.
Зростаючи у сім'ї медика, сини залучалися батьком до різного виду медичних робіт, стали у батька правою рукою. Накладали хворим різного виду пов'язки, допомагали у виготовленні фіто- ліків, мазей, бовтанок.
Фельдшер М.Т.Юр'єв вів рецептурний збірник ліків які виготовляв особисто.
Часто Михайло записував у тому зошиті батькові вказівки під диктовку.
У збірника буде своя цікава історія. Після смерті старого фельдшера він перейде до сина, лікаря Михайла. Потім до онука Миколи.
Закінчивши школу сини вступили у Чернівецький медінститут не полишаючи музику і малювання.
Плани і мрії молодих, талановитих юнаків порушила війна.
З перших її днів брати Юр'єви пішли на фронт.
Бойове хрещення Михайло отримав під Торжком.
Бої були важкі, жорстокі.
Там молодий боєць був поранений. У шпиталі довго не затримався.
З 9 танковим полком відправився на захист москви.
Московська битва - одна з наймасштабніших битв Другої світової війни на московському напрямку.
З 7 радянських дивізій 9 танкових бригад були взяті у котел, 600 тисяч радянських солдат потрапили у полон, і лише 85 тисяч вийшли з оточення.
До кінця 1941 року активні бої вже йшли за
80 кілометрів від москви.
Всього в ході битви за москву загинуло і зникло безвісти 926 519 радянських військових,
879 879 чоловік були поранені і обморожені.
З німецького боку убитими, пораненими і пропалими безвісти було втрачено
581900 чоловік.
Битву можна поділити на дві частини: оборонна з
30 вересня по 4 грудня 1941 року та наступальна з
5 грудня 1941 по 7 січня 1942 року. Саме в січні Михайло був важко поранений. Лікувався до кінця 1942 року.
Наступним важким випробовуванням була битва на курський дузі
( курська битва) яка тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року.
Це одна з ключових битв Другої світової війни - найбільша битва в історії
з застосуванням бронетанкових сил ( 1200 танків).
Важкі були часи.
Важкі бої, випробовування.
Багато мав бойових нагород молодий солдат
Михайло Юр'єв.
Однією з найцінніших була - Орден Вітчизняної війни
ІІ ступеня.
Дійшов Михайло з полком до Праги. В 1944 році через важке поранення в хребет його комісували, але він залишився на службі в одному з військових шпиталів.
В 1945 році, після Перемоги, поїхав солдат додому в Чорний Острів.
Їхав з надією на те, що повернувся з війни й молодший брат Коля.
Будував плани на майбутнє і все з ним, з братом.
Але Микола з війни не повернувся.
Пропав безвісти.
Відвідавши змарнілих, вбитих горем втратою сина батьків, дав тоді слово батькові йти його шляхом - шляхом медика.
Повернувшись у Чернівці , відновився на навчанні
в медінституті.
Легко було вчитися Михайлові, бо мав міцні практичні навики.
Там, у Чернівцях, зустрів свою долю - карооку студентку університету, красунюю Валентину Карпенко.
Закінчивши навчання у 1950 році, молодий лікар влаштувався на роботу у Чернівцях, очікуючи закінчення навчання коханої дівчини.
В 1951 році пара одружилася і переїхала жити у Чорний Острів.
Валентина пішла працювати до школи, а Михайло у районну лікарню.
У Чорному Острові у подружжя народилося двоє дітей. Син Микола пішов шляхом діда і батька - став медиком.
Донька Наталя закінчила філологічний факультет інституту (іноземні мови) і стала мовником, як мама.
У Чорноострівській районній лікарні Михайло Михайлович Юр'єв відпрацював все своє життя.
Постійний начальник медичної служби, часто виконував обов'язки головного лікаря.
До лікаря офтальмолога зверталися жителі з різними хворобами, не відмовляв нікому.
Часто, при лікуванні різних хвороб в пригоді ставав рецептурний збірник батька. На той час М.М.Юрє'в гідно виконував обов'язки сімейного лікаря.
Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче. Вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою.
І він, як священник на сповіді, має вислухати, зрозуміти, допомогти і зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, вірним якій він має залишитися все своє життя. При цьому лікар проявляє найкращі людські якості, добре відчуває чужий біль.
За першим покликом він приходить на допомогу людям вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, під час стихійних лих.
Саме таким був лікар у другому поколінні Михайло Михайлович Юр'єв.
Він володів такими якостями як спостережливість, професійність, наполегливість і пристрасть. В цей час, мабуть не було в селищі сім'ї, котра б не зверталася за допомогою до лікаря Михайла Михайловича Юр'єва.
Лікар - гуманна професія.
Лише відчайдушна, смілива, мужня, розумна людина зможе обрати таку роботу. Таким був Михайло Михайлович до кінця життя відданий своїй роботі.
Відійшов у засвіти лікар Михайло Михайлович Юр'єв 21 березня 1996 року у 75 років.
Похований на православному кладовищі на Вовчій Горі.
Світлий образ лікаря, доброї і чуйної людини назавжди залишиться у серцях вдячних пацієнтів, рідних і близьких.