Спілкуалися у КОЛКАХ на святі села... Валентина Олексійовець, медик, шанована і знана у всьому районі фельдшер швидкої допомоги - Дуже люблю село і своїх земляків. Я немісцева, але вже багато років живу у Колках. Отож вважаю село рідним і дорогим серцю. Дуже рада, що доля дала можливість прислужитися землякам , ми відкрили у селі аптеку. Бо хочемо, щоб людяям під рукою завжди було найнеобхідніше. Вважаю, що у кожному селі має бути аптечний заклад і кіоск.Бажаю всім своїм землякам спокою в душі, мирного неба і сонечка. Звичайно. Як медик, закликаю всії берегти своє здоров*я , бо це найважливіше. Бережіть себе та рідних. Користуючись нагодою, що зустрілися напередодні Дня медичного працівника розпитую у Валентини Гнатівни про шлях, пройдений у медицині. Загалом 30 років працюю в галузі охорони здоров’я. Здається, ніби вчора закінчила Рівненське медучилище , а стільки літ пробігло у роботі. По закінченню мед закладу трудилася медсестрою в райлікарні, згодом на фабриці надавала працівникам медичну допомогу, а вже потому прийшла на швидку. Всюди своя специфіка. Всюди свої нюанси в роботі. Дякую долі, що можу бути в нагоді жителям району в найпотрібніші моменти. Завжди з добрим серцем і найкращими думками і намірами поспішаю до хворих. Як зараз пригадую свій перший виклик . Він був із Смородська. Вже дорогою хвилювалася. Їхала до вагітної, у якої починалися пологи. .Це було перше травня 1983 року. Ніколи не забуду . Фельдшер Григорій, який працював на фапі, зустрівши мене сказав: «ось тобі, моя дорога рукавички, працюй.» Я була шокована, як справитися з пологами, що розпочалися вдома? Прохала Бога про сприяння.Але все минулося добре. Прийняла хлопчика . Закутала його і заплакала. Так багато переживань огорнуло серце, рада була, що допомогла мамі подарувати світу нове життя . Потім фельдшер сказав мені, що обов’язково допоміг би у разі потреби, але треба було прийняти «бойове хрещення». От таке воно у мене було, це хрещення, на швидкій. Другий виклик знову був у Смородськ, знову до породіллі , це була двійня.двійня. . Десь близько 30 діткам допомогла прийти у цей світ. Я щиро вдячна долі, Богові за те, що моїми руками виконувалася така почесна місія. Допомагати хворим – це моя життєва дорога, вона непроста, але благородна. Ми завжди поспішаємо туди, це важко.Ось , наприклад, в Осову їдемо 27 хвилин, у Переброди одну годину. Закликаю всіх людей поспішати себе рятувати, не зволікайте . як бачите, що треба медична допомога.Від автора: користуючись нагодою напередодні дня медичного працівника щиро вітаємо від наших читачів Валентину Гнатівну з професійним святом. Дякуємо за життєву позицію, за милосердя, за фаховість і професіоналізм!
Дубровиця : світло і тіні
МЕДИКИ - ЗІ СВЯТОМ !
Спілкуалися у КОЛКАХ на святі села...
Валентина Олексійовець, медик, шанована і знана у всьому районі фельдшер швидкої допомоги
- Дуже люблю село і своїх земляків. Я немісцева, але вже багато років живу у Колках. Отож вважаю село рідним і дорогим серцю. Дуже рада, що доля дала можливість прислужитися землякам , ми відкрили у селі аптеку. Бо хочемо, щоб людяям під рукою завжди було найнеобхідніше. Вважаю, що у кожному селі має бути аптечний заклад і кіоск.Бажаю всім своїм землякам спокою в душі, мирного неба і сонечка. Звичайно. Як медик, закликаю всії берегти своє здоров*я , бо це найважливіше. Бережіть себе та рідних. Користуючись нагодою, що зустрілися напередодні Дня медичного працівника розпитую у Валентини Гнатівни про шлях, пройдений у медицині. Загалом 30 років працюю в галузі охорони здоров’я. Здається, ніби вчора закінчила Рівненське медучилище , а стільки літ пробігло у роботі. По закінченню мед закладу трудилася медсестрою в райлікарні, згодом на фабриці надавала працівникам медичну допомогу, а вже потому прийшла на швидку. Всюди своя специфіка. Всюди свої нюанси в роботі. Дякую долі, що можу бути в нагоді жителям району в найпотрібніші моменти. Завжди з добрим серцем і найкращими думками і намірами поспішаю до хворих.
Як зараз пригадую свій перший виклик . Він був із Смородська. Вже дорогою хвилювалася. Їхала до вагітної, у якої починалися пологи. .Це було перше травня 1983 року. Ніколи не забуду . Фельдшер Григорій, який працював на фапі, зустрівши мене сказав: «ось тобі, моя дорога рукавички, працюй.» Я була шокована, як справитися з пологами, що розпочалися вдома? Прохала Бога про сприяння.Але все минулося добре. Прийняла хлопчика . Закутала його і заплакала. Так багато переживань огорнуло серце, рада була, що допомогла мамі подарувати світу нове життя . Потім фельдшер сказав мені, що обов’язково допоміг би у разі потреби, але треба було прийняти «бойове хрещення».
От таке воно у мене було, це хрещення, на швидкій. Другий виклик знову був у Смородськ, знову до породіллі , це була двійня.двійня. . Десь близько 30 діткам допомогла прийти у цей світ. Я щиро вдячна долі, Богові за те, що моїми руками виконувалася така почесна місія. Допомагати хворим – це моя життєва дорога, вона непроста, але благородна. Ми завжди поспішаємо туди, це важко.Ось , наприклад, в Осову їдемо 27 хвилин, у Переброди одну годину. Закликаю всіх людей поспішати себе рятувати, не зволікайте . як бачите, що треба медична допомога.Від автора: користуючись нагодою напередодні дня медичного працівника щиро вітаємо від наших читачів Валентину Гнатівну з професійним святом. Дякуємо за життєву позицію, за милосердя, за фаховість і професіоналізм!