Є біль, яку не можна загасити,
Вона живе в души на глибині.
А все від долі, та треба жити,
Часи минають і минають дні.
Біль від образи і обману,
Рубцем широким зажила.
А зрада важкого туману,
На згадку в думи вам пришла.
Затмить зір гіркими сльозами,
Неначе сіль насипали на рани.
Молюсь до Бога ширими словами,
Відразу в серці легко стане.
Пробачу я обмани і образи,
Зніму з души я той тягар.
Зірки на небі, неначе стрази,
І захід сонця наче жар.

Так оно

Якою міркою, наміряти терпіння?
Шоб серце витримало біль.
Змарніла радість, та натхнення,
Печалі роз'їдає душу сіль.
Молімось Богу! Широ і з душею,
Добро даруйте тім, хто поруч йде.
Зігрійте всіх молитвою своєю,
Та радість в хожен дім війде.