П І Ц Ї Ц Ь К І

Д А Р А Б Ч И К Ы
Р У С И Н С Ь К О Ї
П Р О З Ы – 8
*******
Давно-предавно нараз пила хыжі подаякі осüйчане мали й шопу, в котрüв ни было ани постеле, ани шпаргийта, лем у єдного закута было вержено добрый джумак сїна, авать соломы, а в другüм ся клав огинь. Была щи там лавиця, на котру ся клала товканя з подоєным молоком. Подаякі газды мали й пса, котрый, кить заходив до шопы, та любив лежати пуд лавицив.
Понаудвичüр Василь Чяляп сидїв на лавици, та, вдянь ся хрестячи, молився, а пес лежав пуд лавицив, мав єдно око зажмуреноє, а другым ся позирав на Василя.
Туйкы зайшла до шопы Олена, жона Чяляпова. Принесла му вичирю.
- Отче наш, иже єси на небеси… Што сь тамкы принесла ?..
- Аддека м токану малинько зачинила…
- Да сятить ся имня твоє… А чому токан без ничого ?..
- Та пак бо нї з чим го ти давати…
- Да прийде царствіє твоє… Пак кой издойиш козу, та ми хоть молока сюды цяпни… Да будет воля твоя… Я забыв свинчати помыї у валüв улляти, та улльи ты… Яко на небесїх, так и на земли… Тай псови штось дай, бо вижу, ош домак голоден… Хлїб наш насущный даждь нам днесь… А кури в потаку сь заклала ?.. И ни введи нас в искушеніє... Чуву, ош вариш крумплї на шпорі в баняку... Тото кому?.. Но избави нас от лукавого…
Туйкы пес ся ухопив зпуд лавицї, широко вдкрытым пыском гарапнув из мисчяти майже ош половину токану, мисчя дольüниць упало на зимлю, пес помеже Оленины ногы ускочив из шопы…
Василь ся пудхопив, став, гикой остовпілый…
- А грома ти твого писсього !... Амінь.
И щи раз, айбо дуже розмашисто, ся перехрестив.
*******
За первої войны чилядь мала страшну біду: ни было што істи, ани в што ся одїти.
Юра Вирьховый ни знати чого пüшов до Иршавы, та ся тамкы заблудив на тинитові.
На подаякых гробах увідїв домак нові а файні пантликы, з понаписованыма на них ороньом буквома.
Юра ся сюды-туды повбертав, и вже за якусь минуту-дві мав повну тайстру того разноцвітастого пантличя.
Дома шіковна Юрова жона з аттого ороньового а дуже мняккого пантличя изшила собі будюговы, Юрови гатї, тай дїточкам подешто спüдньоє.
Майперва, а майнипорядна сусїдка тото запримітила, та вповіла шандарам, и вни ся прийшли пересвідчити.
- Ниправда тото, - говорила ся загыкувучи уд страху Юрова
жона.
- Но, кить на вас наговорили бріхню, та най увидиме, - вповіли
шандаре.
Та пак што сигіняшна жона мала чинити – заголила спереду віган и тамкы просто ниже пупа ороньовыма буквома ся дало прочитати: “Удпочивай тихо у сятüм покойи ”.
А кой Юра Вирьховый спустив дольü пачмагы, та на самому передку гати ороньовыма буквома было написано: “Устанеш товды, кой божый янгел затрубить !”...
*******
- Нигда м ся тüлко ни сміяв, гикой товды, кой няньо вмерли,-
повідав Мішко Зихорьüв по пятüв деці у Здрільовüв корчмі. – Была тото тверда зима, а снїгу онь до пояса, кой ся няньо надворї поховзли, упали и вмерли.
Докü ся найшли дощкы на деревище, докüть ся деревище вчинило, вмерлого няня сьме поклали в шопі на сїно на цїлу нüч. До рана няньово тїло так замерзло, што онь ся поменшало, ищи й якось так ся скорчило, што сьме го ледвы запхали в деревище.
Но, та хыжа наша на самüм вирьху, а тинитüв домак дольü,
так што ся прüйти є фест кüлко, щи й домак по крутüм обочови.
Обы мош ити, та сперву снїг промітовали лопатов, а дале деревище поклали на корыто, та го тягли за мотузком, лем иппен ни тüлко тягли, кüлко го здержовали, бо вно само онь перло в долину.
Раз лем туйкы ся мотуз урвав, корыто шугнуло в долину все май быстро и быстро, тай кой собов гыгне у сливу, што онь ся розлитїло, няньо з деревища пудлитїв, порожньоє деревище само щи май быстро дольü политїло, догонило попа з кадилом, ударило го попуд ногы, пüп упав просто в деревище, и понесло йих дольü берегом, лем кадилом по снїгови побивало, а няньо, ся карбулявучи, догонив дяка, ударив ся в нього, и йсї дває, убняли ся, гибы вба живі, тай – гарамбуцкы в долину !..
И вже кой няня закоповали в яму, мене все щи пучило уд сміху…
Лем на комашни м ся сприязнї яв молити, обы ми богонько удпустив сись гріх.
*******
*******
Катуна мадярської армії Ферко Чутрыс из Осою быв у первüв світовüв войнї раненый, та по вüсьüмнадцятому годови, вбы ни руковати щи й до ческословенської армады, пüшов до Мукачова на уряд, обы го уд войська усуперовали, ослободили.
Двадцятьдварüчный лигінчук так ся вбрав, гикой тото осüйські лигінчукы сохтувуть, кой шийталувуть на відїк: онь до плїч довгоє волосїчко штімово вкрывала дівотна клебаня, уфайтована челленовато тарканистым пірічком, но та пак гуня, холошнї – домак нові, широкый угембльованый римінь онь трічі опоясовав му стан, на ногах были постолы из бакфантовыма чеклендовами: онучі з колопняного полотна файно пудязані волоками онь пуд колїна, у руках держав, фаттьовито перемітувучи з рукы в руку, палицю-кривулю з бычачов головов извирьхы.
Кой зыйшов у Мукачові з цуга, та ни было довкола такого чилядчя, вбы ся на нього ни попризирало.
А дїтвачня за ним бігла гурбов, подаякі май смілі смолошіпудбігали ид ньому та тырмали го то за гуню, то закривулю з бычачов головов, дрыляли го…
Ферко тирпів докüть тирпів, а дале кой дубнув палицив у зимлю, кой пудскочив комнядь даз на мийтер удгорі, а пак ся уруняв наплас ид земли, та наголос, гикойбы в тапші, трічі вдарив постолом у постüл, што дїтвачня онь постовпіла.
Ий бо што ввüн собі з тым начинив !..
Дїтвачни ся тото полюбило, та вбы щи пудскаковав и пудскаковав, яли му метати пуд ногы жилїзні гроші – коруны.
А Ферко лем збирав коруны, та впят пудскаковав, поцоркувучи у воздусїх, гикойбы бив у тапші свойыма довгыма ногами дотрічі, а было што й дочотырираз.
По путьови яли на нього позирати и великі панове, котрым мусїв уповісти ош удкüть и куды йде. Товды и вни му яли метати гроші за аттакоє файноє ціркусанство.
Ферко мав из собов мириндю: заязані в широку шириночку хлїб из солонинов, та иппен туды складав назбираны коруны.
Айбо того дне ся так допудскаковав, што ся запоздив на катунськый уряд: тамкы му вповіли вбыприйшов на другый динь изранинька.
Кой Ферко Чутрыс повичиряв – изїв ушыткый хлїб из солонинов, та ни гаяв часу задарьмо: и дале на мукачüвськых улицях пудскаковав,бючи у воздусїх, гикой бы в тапші, постолом у постüл, та туды, де была мириндя, складовав коруну ид корунї.
А вже кой ся фест звичирїло, пудыйшла ид ньому парадошна мукачüвська кішассонька, та яла го кликати до себе переночовати.
Оно бы ся відїло, ош двадцятьдварüчный сїльськый лигінчук мав быбыв собов веричи ид варыськüв парадошцї, айбо Чутрыс хоть и быв молодый, а мав доста олою в копони: овüн ищи дотüть запüздрів, ош тоту парадошну кішассонькуймак нидалеко чекали
даз трьоїчко файтовитых пайташüв.
- Айбо тото вже, ниболько, ньит ! – уповів Чутрыс, онь чотырираз цобыркнув у воздусїх постолом у постüл, и такой тамкы го вна вже ни відїла.
Через дакüлко минут Ферко быв за варышом, де на краю тинитова увідїв якусь будьку на смітя, та иппен тамкы й переночовав.
Другого дне тото жаданоє усуперованя на урядї собі уріхтовав, и вже вполудне цугом ся дüстав до Иршавы, де каммай ищи йшло вашарованя: на упудскаковані гроші купив собі на пяцу дві великі тучні свінї.
По путьови в гущаку уломив замашный бовткаш, тай пüгнав
свüй “заробок” через Ілницю в Осüй.
А кой став пиля свої хыжі,та каммай голосно гойкнув:
- Мамо, утваряйте ворота, бо я вам аттуйкы свінїонь из Мукачовапригнав.
*******
Сїлськый бирüв Осою Міша Науличный ся наслухав за заробкы Феркы Чутрысового в Мукачові, та кой му треба было йти на уряд, узяв из собов и Ферку.
Цугом ся добыли до Мукачова. Щи ся лем вичиріло, и Ферко мав даз пару годин на своє цїркусанство. Якісь коруны му верли, лем ни так бивно, гикой у первый раз.
Правда, типирькы Феркови вже ся ни прийшло ночовати на цвынтарнüм смітнику, бо осüйськый бирüв го повüх у готель.
Майперво, што Ферко анизашто ся ни хотїв везти на тритьый емелет у лїфтови: по довгüв перепиранцї з бировом лем гарадичами пüшов горі.
А кой ся в цїмри мало всідїв, та ся зазвідав у бирова, ош де туйкы будар.
Бирüв го такый туй увüх у сусїдню цїмрю, указав на порцелановый унїтаз, и каже:
- Сюды, Ферку, чини, што ти треба.
Зачудованый ищи досьüть нивиданым, Ферко за світа божого ни хотїв ся упорознити туды. Каже:
- Та як тото мож у аттакый файный тарüл.., тать туды треба ратоту, авать токан класти.., а ни срати !.. Ий, што тото за газдове в Мукачові, кить аттак аццякі таролы ни честувуть…
И прийшло ся осüйському бировови
Мішови Науличному вести Ферку Чутрысового надвüр, глядати дись тамкы даякі корчі, де Ферко ся й ублегчив.
*******
ПОПОЗИРАЙТЕ,
будьте добрі,
МUЙ САЙТ: petrovtsiy.jimdo.com Рубрика: П Р О З А
Книга: Б У М Б У Р І Ш К Ы