12 мая 2013
Рiдну мову забути не можна так, як не можна забути своiх батькiв i свое босоноге дитинство!
Куди б доля не кидала, як би добре де не було, але завжди тягне до рiдного дому (на свою Батькiвщину). Ластiвки i тi кожного року прилiтають до свого гнiзда. Вiтання всiм односельчанам з "жаркоi" Якутii!!! З повагою до всiх односельчан В.Дудчук.
Через смуток і радість вертаюсь у сні і наяву.
Я вертаюсь туди,де живе моя мати.
Босоніж знов ступлю на м'яку росянисту траву.
Я вертаюсь туди,де так буйно квітує калина,
Я вертаюсь туди,де зозуля у лісі кує.
Я вертаюсь туди,де є рідна моя Батьківщина.
Я вертаюсь туди,де залишила серце своє.
Я приїду до вас,бо весь мій родовід-моя сила.
Я прилину з розлуки,бо там є коріння моє.
Де дитинства зоря і,де батька мого могила.
Та джерельце цілюще неснаги отвічно б'є.
В цьому- правда життя.Ти послухай мене,рідний сину,
Рідна батьківська хата- то є наш в житті оберіг.
Де б не був,де б не жив,ти завжди памятай Україну
І здалека вертайся на рідний до болю поріг.
Ти вертайся сюди,коли буйно цвістиме калина.
Ти на крилах лети,коли тугу відчуєш здаля.
Бо у тебе в житті лиш єдина-одна Батьківщина -
Україна-велика,батьківська священна земля