Осінь, як жінка буває ласкава,

як сонце у небі, як ранок і кава,
буває весела, буває сумна
та Осінь, мов жінка завжди чарівна.
Промінчиком вранці цілує тебе,
прекрасними квітами ранок і день!
А доля, як Осінь мінлива буває,
то посмішка в неї, то сум огортає.
А часом заплаче сумними сльозами,
захоче побути сама поміж снами,
чекаючи долю, чекаючи ніч,
а Осінь - любов, що палає, мов піч.
Дарує мотиви щемливі вона,
а часом, як скрипка, без пари одна,
танцюючи листом в повітрі сама,
а Осінь... мов жінка, вона чарівна.