Новохатня Лідія Никифорівна

Мій дядько Лук,яненко Василь Іванович 1928 р народження під час В.В.В. проживав на території села Новокиївка. Розповідав мені , що його разом з Атамас Григорієм Романовичем німці , які базувалися в селі, вивезли нас до Німеччини, де ми працювали на заводі.(Була компенсація)
Луговський Микола Миколайович
Я 1938 р народження. Пам,ятаю що під час В.В.В. проживав з матір,ю та дідом і бабою в селі Новокиївка. Половину нашої хати займали 4 німці. Вранці вони десь уходили , а ввечорі повертались. Згадую такий випадок, як одного разу вони наділи на мене кітель і на голову каску , сміючись заставляли мене під команду "Айн", "цвай " , "драй" крокувати по кімнаті . Правда , за це давали солодощі. Хочу відмітить що вся місцина від зупинки Новокиївка до старої школи була місцем поховання румин,які загинули при вступі в село Новокиївка. Потім під час війни їх останки було перевезено на їхню Батьківщину.
Німці примусово направляли молодь села на роботу в Німеччину,зокрема, Семененко
Олександра Івановича, Чепурного Миколу Мусійовича ,Семененко Наталю , Вітько Миколу Васильовича .
Ножка Надія Іванівна
Батько мого чоловіка Ножки Григорія Пантелейовича Пантелей Григорович проживав в селі Новокиївка .
Працював комбайнером до захоплення німцями села. Разом з іншими людьми евакуйовував комбайни. За Запоріжжям їм була дана команда залишити техніку, бо німці були рядом. Довелось вертатись назад та в селі вже були німці . Переховувався в шахтах під Яковлевою разом з багатьма людьми . Однієї ночі прийшов додому щоб перевдягтися і перебратися у плавні до партизанського загону. Пішов на шахту але їх хтось видав німцям . Всі були забрані і доправлені на допит в місто марганець .В зв,язку з тим ,що ішов наступ наших військ їх в терміновому порядку відправили в Ракшину разом з другими воїнами що були на той час в полоні В м.Марганець частину з них розстріляли іншу частину кидали в яму живими за свідченням жителів Мар ,ївки з ями було чути людський стогін. Кажуть , що одна з жителів мар,ївки залишилась живою і вилізла з ями . Приїздила на відкриття пам,ятника в селі Новокиївка.
Рубець Віра Іванівна
В Новокиївській школі проводилися зустрічі з родичами загиблих воїнів у період В.В.В. при визволенні Новокиївки . Ці люди привозили вінки з підписами та фото для того щоб вони виставлялися в День Перемоги біля пам’ятника.
По різному можна відноситись до офіційних документів. Тому про Добру Надію я поспілкуюся з очевидцями.
Гречка Дмитро Якович
Я народився 8 листопада 1933 р . Разом з батьками під час війни я проживав в селі Яковлево . Хочу сказати що фашисти в нашому селі під час В.В.В. були Наприклад в нашій хаті проживало 18 німців, я ж з матір,ю 2 сестрами та 2 братами через деякий час були німцями видворені з неї і перебралися в село Киргизи .
В моїй пам,яті зафіксовано такий факт . В районі Маламино невеликий партизанський загін з 45-кою зробив один постріл по німцям . На жаль – невдалий Десь через 2-3 дні партизани вийшли з плавень в районі Маламино, були обстріляні німцями . Декілька з них загинуло. Переховані в нинішню братську могилу . Знаю, що німецька кухня , наприклад , була розташована біля нинішнього будинку Куща Олександра Михайловича. 4 лютого 1944 р нас в Киргизах звільнили, а вже 6 ми були вдома
Кущ Ніна Яківна
Сестра Дмитра Яковича, 1938р народження. Вже в себе вдома добавила: "Німців в селі було повно . Були й румини на конях ." При визволенні Киргиз(територія нинішньої шахти 9-10) в хату, де ми проживали, помістили одного тяжко раненого радянського солдата та декілька легко ранених. Тяжко ранений в груди до ранку помер і там же на кладовищі був похований. Вранці прилетів літак і всіх ранених було евакуйовано.