Хто такі серафими?
Чи є серафими ангелами?
Серафими (вогняні, палаючі) є ангельськими істотами, згаданими у видінні пророка Ісаї про Бога в храмі, коли Він залучав його до пророчого служіння (Ісаї 6:1–7). У книзі Ісаї 6:2–4 записано: «І серафими стояли довкола Нього, шість крил в одного і шість крил у другого: двома вони покривали обличчя, двома покривали ноги і двома літали. І вони вигукували один до другого, і казали: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля наповнена Твоєю славою! І від голосу, яким вони гукали, піднялися одвірки, і дім наповнився димом». Серафими є ангелами, що постійно поклоняються Богові.
Розділ 6-ий книги пророка Ісаї – єдине місце в Біблії, де конкретно згадуються серафими. Кожен серафим мав шість крил. Вони користувалися двома з них, щоб літати, двома – прикривали свої ноги, а ще двома – обличчя (Ісаї 6:2). Серафими літали навколо трону Божого, прославляючи Його та звертаючи особливу увагу на Його славу й могутність. Ці істоти, очевидно, також служили помічниками під час очищення Ісаї, коли він починав своє пророче служіння. Один із них доторкнувся розпеченим вугіллям до його уст, кажучи: «Ось це доторкнулося до твоїх губ і забере твої беззаконня, і очистить твої гріхи!» (Ісаї 6:7). Як і інші види святих ангелів, серафими цілковито підкоряються Богові. Як і херувими, серафими особливим чином зосереджені на поклонінні Йому.
СЕРАФИМИ — ХЕРУВИМИ
Коли ми говоримо шестикрилий серафим або херувимський спів, чи завжди розуміємо, про що йдеться, звідки походять ці усталені вислови? Та й що взагалі означають слова серафим,херувим?З довідкових релігійних та релігієзнавчих видань дізнаємося, що насамперед херувими та серафими — це назви ангелів. Вони зафіксовані у Книзі книг, функціонують у канонічних молитовних текстах. Особливість полягає в тому, що це ангели верховні, їм у трактаті візантійського богослова Діонісія Аеропагіта (5-6 вв.) «Про небесну ієрархію» відведено місце найбільш наближених до Бога.Узагальнено серафими трактуються як найвищі духовні істоти, які оточують престол Господа, виконують його повеління і невпинно співають йому величальні пісні.
Зображаються за людською подобою, але з шістьма крилами — звідси й згаданий вислів шестикрилий серафим.
Херувими — теж особливий вищий чин у небесній ієрархії. Вони займають друге місце у ряду дев’яти чинів ангельських. Поряд із серафимами вони є «найбільш наближеними до Бога розумними силами, обдаровані від Бога особливими досконалостями і мають своє особливе служіння ... У них повнота життя і вище відображення слави Божої» (Библейская энциклопедия, 1891). За загальним переконанням, херувими теж мають людську подобу, що відповідає усім вимогам ідеальної. Звідси й популярне переносне значення демінутивної форми херувимчик — ‘дівчина або хлопець (дитина), які наділені вродою’. Можна припустити, що в цьому разі на сему ‘приємна зовнішність’, нашаровується також сема ‘безгрішність, незлобивість’ (пор. ангелятко).Сучасні тлумачні словники, які уже відбивають входження релігійної та релігієзнавчої лексики до активного фонду української літературної мови, фіксують також слово херувимська і зазначають, що це субстантивована назва церковної пісні, яка є обов’язковою
частиною літургії й отримала назву від початкових слів «Ми, херувимів тайно являючи...».Звичайно, розглянуті слова належать до пласту специфічної лексики, якою свідомо послуговуються лише зацікавлені люди. Але знати їх значення не завадить нікому.
Галина Сюта