УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ - ВІНОК

Віно́к — головний убір з листя, бадилля, гілок і квітів, має форму обруча. Мав спочатку обрядове, релігійне значення. Пізніше — загальнонародний символ дівування: втратити вінок — в народі, у піснях означає позбутися дівування. Тому право носити вінки мають тільки незаміжні дівчата.
В день Купали дівчата завивають вінки, кидають у воду і по долі його ворожать: вінок, що потонув — смерть, що сплив — заміжжя.
В Україні вінки мали сонячну символіку. Дівчина у вінку асоціювалася з сонцем, котре сходить. Також це символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху, могутності, миру, сонця, влади; цнотливості, молодості, дівоцтва. Плетучи віночки, дівчата співали: — заплету віночок, заплету шовковий на щастя, на долю, на милого вроду!
У повному українському вінку має бути 12 квіток: деревій, безсмертник, любисток, волошка, ромашка, цвіт вишні і яблуні, ружа, мальва, півонія, хрещатий барвінок. Деревій — символ нескореності, безсмертник — символ безсмертя людської душі, цвіт вишні і яблуні — символ материнської любові. Основу такого вінка складають ромашки — символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом — квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю — символ гнучкості та розуму.
Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров'я, тому є квіти, які потрібно обов'язково вплести.
До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.
Кожна квітка у віночку щось символізувала :
Деревій — красива квітка, схожа на квітуче деревце. Де б вона не з'явилась, обов'язково порадує всіх своїм квітом. Діти називають цю квіточку рибкою, бо форма листячка в неї мас форму рибки, різьблена й приємна на дотик. Як символ нескореності, деревій посідає центральне місце у віночку.
Барвінок — символ життя, він має довгі пагінці — безконечники, які стеляться по садочку, горнуться до осел і людської. Листячко цупке, не боїться суховію, з нього, нанизуючи одне на одне, дівчата виготовляли стрічки-віночки, сколювали ним волосся, щоб не заважало у буденній роботі. А квіти барвінку — яскраво-сині, з жовтою серединкою, надзвичайно скромні, нагадують зірочки на вечірньому небі. Використовували барвінок у лікуванні застудних захворювань, для поліпшення зору; ним хліб святковий прикрашали, виготовляли весільні букетики і до віночка вплітали.
Незабудки
Наче небесні озерця, в окрузі
Розквітли довкруж незабудки на лузі;
Тендітні, блакитні, беззахисно-світлі,
Мов очі дитини, ласкаві й привітні...
Цвіт вишні та яблуні — це символ материнської любові. Пелюстки цих квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні відведено почесне місце.
Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов'язувалося з народженням Всесвіту і назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.
Безсмертник у віночку дарує здоров'я, загоює найтяжчі рани. І назва у нього символічна: без смерті прожити.
Любисток і волошки. У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими. А коли померли ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та волошкою. У них чудові лікувальні властивості: ними миють волосся, освіжають хату, купають маленьких дітей. Тому ці квіти у віночку є символом людської відданості, уміння бути корисними.
Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров'я, доброту й ніжність. її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, яблуні та вишні. Перевивають батіжком хмелю, бо він несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Вважають, що хміль — це весільна символіка. Як хміль в'ється, прикрашаючи свої пагони духмяними бурульками, так і хлопець має витись біля нареченої, бути готовим до одруження.
Мак. Ніжна пелюстка маку несе в собі пам'ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом покладали на голову віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити рід. А взагалі мак у віночку з'явився дуже давно, у XVI — XVII ст. І він є не лише символом туги й печалі, а й дає сон і думку береже.
Чорнобривці. У найперший віночок дівчатам вплітали чорнобривці, щоб гарними на вроду були, чорнобривими. Вірили в те, що ці квіти допомагають позбутися головного болю.
Ружа - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, бо нагадує вона Сонце. Ружі й троянди укладали у віночку за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Вони мають вигляд квітів-зірок, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему.
Вінок – це не тільки сплетені у коло квіти, гілочки. Для завершення його прикрашання використовували стрічки.
Кожна дівчина знала послідовність вплітання стрічок у віночку :
Коричнева стрічка – земля, наша мати.
Вона в нас єдина, вона найрідніша
Коричнева стрічка – вона найміцніша.
Ці жовті стрічки – наше сонечко миле.
Воно дає світло, дарує тепло.
Без сонця життя б на землі не було.
Дві стрічки: зелена і темно-зелена –
Це юність, краса. Це природи знамена.
Зелена трава і зелені листочки –
Дві стрічки зелені ми маєм в віночку.
Дві стрічки : блакитна і синя, темніша –
Це небо і води. Хай будуть чистіші.
Дай Боже, щоб ми вберегли їхню суть,
Нам небо і води здоров’я дають.
Оранжева стрічка – м’яка паляниця.
Це й колос достиглого жита, пшениця.
Дивись, як оранжева стрічечка сяє,
Рум’яна, як хліб, й нам про хліб нагадає.
А ця, фіолетова, те означає,
Що розум людський ще надій не втрачає
На те, що послухаєм розум і Бога,
На те, що щасливі ми будемо з того.
Малинова стрічка або малинова
Про щедрість сказати своє хоче слово,
Про те, що не можна усе тільки брати,
Що траба навчитись і щедро давати.
Багатство й достаток – рожева ця стрічка.
Багатство пора вже нам мати за звичку.
Достаток з рожевої стрічки всміхатись
Нам буде, як праці не будем боятись.
Якщо ви в вінок стрічки білі вплели,
То треба, щоб душу свою берегли.
Перлини душі ви збирайте в намисто,
Душа хай, як білі стрічки, вона буде чиста.
Є різні види вінків: весільний, вінок кохання, клечальний, чернечий, вінок надії, відданості, розлуки. Вінок кохання мала право плести дівчина від 13 років і до заміжжя. А вінок відданості дівчина плела тоді коли розлучалася з хлопцем і дарувала йому на прощання.
Історія вінка :
В античній Греції вінками нагороджували переможців музичних і спортивних змагань. Переможців Піфійських ігор нагороджували вінком з лаврового листя. Вже в V столітті до нашої ери вінок став загальноприйнятим символом перемоги.
У Римській імперії вінки вручалися як нагороди, наприклад, corona civica (вінок з дубового листя) за порятунок громадянина Риму з небезпечного життєвого становища або corona muralis у вигляді зубчастого вінця для тих, хто під час облоги або штурму першими ступили на ворожу міську стіну.
Пізніше стали замінювати органічний матеріал на метал, і з вінка розвинулася корона. Будучи елементом оздоблення учасників обрядів або домашніх тварин, житлових і господарських будівель, вінок часто служив оберегом від нечистої сили, пристріту. Ритуальне використання його пов'язано з осмисленням вінка як кола, що зближує вінок з іншими мають отвір предметами (кільце, обруч, калач). Відома язичницька традиція - в день Івана Купала дівчата кидали вінки у воду і ворожили: «потопаючий вінок - смерть, що пливе - заміжжя».
Весільний вінок :
Звичай вінків існував в Україні ще в часи передісторичні, як атрибут сонячного культу весни, що можна спостерігати з купальських пісень і з весільних обрядів.
У Гуцулів весільний вінок робили з певного виду барвінку, мастили його медом та додавали до нього кілька головок часнику, щоб зберігав від уроків, а також кілька срібних монет, що приносило щастя та оберігало від зурочливого ока. Кожна з присутніх вплітала до барвінку два листки. Поверхню вінка позолочували та тут же клали вінок на калач та несли до батьків, щоб ті благословили доньку на шлюб. Батьки брали вінок і клали його їй на голову.
У бойків був цілий ритуал збирання барвінку на вінок. Весільна сваха та дружка йшли в садок дівчини або до сусідів несучи з собою хліб зі встромленим у нього ножем та повішаним на ньому замком. До сусідів брали з собою горілку та хліб. Сад вітали піснею та запитували, які у ньому ростуть рослини. Сад давав відповідь, що у ньому росте барвінок, часник та волошки. Барвінок, щоб сплести з нього вінок, часник, щоб прикрасити вінок і волошки, щоб прикрасити косу. Дружка рвала барвінок і після цього всі співали садові пісню, дякували та просили, щоб не жалкував за барвінком. Барвінок ставили на стіл, застелений скатертиною. Потім на стіл ставили хліб, прив'язували до ножа нитку і кожний з присутніх причіплював до нитки пучки барвінку. Цей ритуал супроводжувався співом. Закінчивши плести вінки, їх ставили на шапки братам нареченої. Всі дівчата, тримаючи у руці хустку, ставали на лавку, а всі хлопці виконували перед ними танок.
На Чернігівщині був також обряд збирання барвінку для вінка. В весільний день до сходу сонця виходили одночасно з дому молодого та молодої дружини для збирання барвінку в чужий сад, якщо в своєму не було. Похід за барвінком супроводжували дружки та дружби з піснями та музиками. Похід з дому молодого супроводжував староста, який ніс червоно-білі корогви.
Ой вінку мій, вінку, хрещатий барвінку!
А я тебе плела, та вчера з вечера.
Та повісила я тебе в теремі та на дереві
На шовковім шнурочку, на злотім кілочку
А мати взяла, та миленькому дала.
Якби-м була знала, була б його краще вбрала:
Золотом назолотила, миленького прикрасила
Вийти дівочки, собі і мені
Собі звийте з рути, з м'яти
Мені звийте з барвіночку
Жниварський вінок :
Жниварський вінок - ритуальний предмет (вінок або корона), що виготовляється з колосків; символізує закінчення жнив, надає силу зерна майбутньому врожаю. Під час обжинок жниварський вінок поруч із останнім снопом забирають з поля в будинок, де зберігають до наступних жнив (або до чергової сівби). Відомий всім слов'янам, крім росіян і болгар, у яких цю функцію виконує останній сніп.
Жниварський вінок має різну форму. Найчастіше це звичайний круглий вінок з розміром голови. Українці робили кілька вінків, по числу засіяних культур, у тому числі з гороху, гречки та ріпаку.
Різдвяний вінок :
Різдвяний вінок з чотирма свічками асоціюється із земною кулею і чотирма сторонами світу. Коло символізує вічне життя, яку дарує Воскресіння, зелень - колір життя, а свічки - світло, який освітить світ в Різдво.
Головний убір :
З живих квітів носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени — георгини та крокуси.
На правобережній Україні стрічки у великій кількості прив’язували до вінка і спускали по плечах.
На Чернігівщині стрічок було менше, їх прив’язували в ряд до поперечної стрічки і вони спадали від шиї по спині.
На Полтавщині та Харківщині дівчата заплітали косу, в яку вплітали стрічки і пускали по спині.
На Лівобережжі стрічки були одноколірні, на Правобережжі - різнобарвні, часто з квітковими чи геометричними орнаментами.