До найшанованіших паломничих місць належить давня слов`янська святиня — Божа гора, що за 12 кілометрів від Кременця, неподалік села Великі Бережці.

Цю гору видно з-під Почаєва і з дзвіниці Почаївської лаври. Воно й не дивно, адже її вершина здіймається майже на 100 метрів над околицями.
“У стародавній легенді йдеться, що у 13 столітті на Божій горі об`явилася Богородиця, яка йшла рятувати Почаївський монастир від невірних. Ступила однією ногою тут, на скелю, а другою - на Почаївську гору. І залишилися після цього на камені відбитки Її святих стоп. А з джерела потекла вода з чудодійною лікувальною силою й стали зцілюватися хворі”.
Богоматір проявила себе на Божій горі не тільки відбитком стопи, а й печерою, у якій, за переказами, капають її життєдайні сльози. Заступництва Богородиці, духовного та фізичного зцілення у цих місцях шукають віряни з усього світу. Часто вони йдуть до неї пішки за сотні кілометрів. Щоб почерпнути тут цілющої духовної сили. До речі, свого часу серед прочан тут були Леся Українка з Климентом Квіткою, українські посли до польського сейму Степан Скрипник, Михайло Тележинський, письменник Улас Самчук...
Божа гора має дві вершини. На одній з`явилась Діва Марія, а на другій є невеликий грот, зі стіни якого капають сльози Богородиці. Нижче від вершини б`є цілюще джерело. Дерева на горі прикрашені тисячами різнобарвних стрічок, які залишають паломники в надії на зцілення та здійснення бажань.
Час від часу на широкому камені,який називають вівтарем, у печері править службу Божу місцевий священник, разом з вірянами молиться про зцілення. За переказами, це дуже енергетичне місце, намолене століттями, ставить на ноги навіть паралізованих, хворих на ДЦП, різні хвороби опорно-рухового апарату, лікує епілепсію...
Самі ж паломники збільшують печеру - беруть з її стін пісок, щоб удома засипати його під паркет чи плінтус, вірячи, що він оберігатиме їх від недуг.
“Пісок цей освячений,- каже паломниця Ганна з Києва. - Коли в мене щось болить, прикладаю його до хворого місця. Допомагає. Але робити це треба з вірою”.
Зліва від входу до підземелля, над вівтарем, крапля за краплею у відрі збирається вода. Кажуть, що один лише ковток її здатний повернути людині здоров`я. А на печерній брилі, звідки стікають”слізки”, дехто вбачає людське обличчя.
“Вода ця цілюща,-розповідає Ніна Молашхія, яка живе у Великих Бережцях усього за півкілометра від гори.- Цими краплями обмивають обличчя, руки, ноги, їх п`ють, а ще називають сльозами Божої Матері. У моєї доньки Анастасії кілька років поспіль був кон`юнктивіт, якого вона не могла позбутися з допомогою медичних крапель. Одного разу зять приніс з печери ці “слізки”. Настя кілька разів потерла ними очі — і недуга минула. А моя мама розповідала, що її двоюрідний брат цими цілющими краплями вилікував виразки на ногах. Він мив ноги цією водою і молився. Виразки невдовзі загоїлися, а хвороба його не турбувала до смерті”.
Очевидці кажуть, що до печери приїжджало подружжя з Дрогобича. Їхній 12-літній син якось провалився на цвинтарі аж до пояса у свіжозасипану могилу і після цього його паралізувало. Батьки зверталися до найкращих лікарів, були й у Німеччині, але ніхто не зарадив біді. А коли від когось почули про чудодійні “слізки”,привезли нерухомого сина на Божу гору. Дитину кілька разів омили цілющою водою, і диво сталося — хлопчик самостійно вийшов із печери! Після цього випадку батьки звели перед печерою на знак вдячності за одужання сина церкву. Вона тут недавно з`явилася. А подружжя з Хмельницького вилікувало цими краплинами рубці на голові сина, які в нього залишилися від народження. Тут родина молилася разом з дитиною, змащуючи рубці “слізками”, і вони розсмокталися.
Божу гору ще називають “енергетичним вихором”. Місцеві жителі кажуть, що коли з Божої гори йде хмара, то обов`язково буде дощ. І,навпаки, коли гора ясна — буде погода. А коли над горою стоїть туман, то тиждень не чекай гарної погоди. А ще місцеві жителі давно зауважили, що Кременець у радіусі 33 кілометри повсякчас минають стихійні лиха. Так, на думку селян, діє заступництво Божої гори.

Комментарии

Комментариев нет.