Вілла Долинського, 1899

Маленька вуличка, в часи Незалежності названа іменем Миколи Лемика – члена ОУН, що вчинив атентат з метою привернути увагу світової спільноти до Голодомору, відгалужується від того місця де зливаються вулиці Юрія Мушака та Іларіона Свєнціцького, і губиться десь в пагорбах під Стрийським парком.
Раніше для вулиці не знаходилося окремого імені, всі три вулиці (включаючи Мушака та Свєнціцького) носили єдину назву – в різний час то була вулиця Двєрніцького, Бадгассе, Інститутська, 30-річчя Перемоги.
Найцікавішою будівлею на цій маленькій вуличці є колишня вілла під номером 34.
Вілла збудована у 1899 р. для архітектора Івана (Яна) Долинського за його ж власним проектом.
Іван Долинський (1852–05.04.1916) львівський архітектор і живописець, найвідомішими його роботами є будівля мішаної школи імені С.Конарського, (нині середня школа № 55, вул.Бандери, 91), гімназії в Бродах (обидва проекти у співавторстві з Броніславом Бауером), парафіяльного костелу в Стрию (у співавторстві з Юліаном Захаревичем), сецесійних будинків в Перемишлі тощо.
Цікаво, що рід Долинських походить з Білої Церкви на Київщині. Дід архітектора – Лука Долинський прибув до Львова з київським унійним митрополитом Пилипом Володковичем у 1770 р. і був писарем собору св.Юра. Саме його пензлю належать ансамбль ікон собору Святого Юра, в т.ч. в іконостасі, стації монастиря бернардинів, розписи стін у церкві Св. Параскеви П’ятниці, ансамбль іконостасу монастирської церкви Св. Онуфрія тощо.
Син Івана Долинського – Вітольд пішов по слідах батька і також став відомим львівським архітектором, живописцем, істориком мистецтва.
Вілла Долинського являє собою цегляний, тинькований будинок. В плані він складної конфігурації і різноповерховий.
Особливої імпозантності віллі додає висока гостроверха вежа з дерев’яною галереєю по центру головного фасаду.
Зі сходової клітини лівого крила можна вийти на місток, який веде кудись на погорб, під яким і примостилася вілла.
Вікна прямокутної та арочної форм, в обрамленнях.
Привернули увагу візерунки у вікні другого поверху – думається, що автентичні, на жаль звереглися лиш на двох таких шибках.
Різновеликі об’єми будівлі завершені черепичними дахами з виразними вертикалями димарів. На гребні дахів цікаве різблення з декоративними шпилями. А чого лиш варта ота горгулья!
Та зайдемо до середини. У центральному під’їзді старі кахлі на підлозі, та й сходові марші, хоча і квадратні в плані, але з заокругленнями. Шкода, класичного “равлика” заважає фотографувати центральний стовп, який тримає сходи.
Зараз вілла – то простий багатоквартирний будинок. Ох і пощастило ж комусь мати квартиру у вежі та й ще з виходом на дерев’яну галерею. Вона тут домінантна – то ж краєвиди мають бути гарними.
Вілла Долинського одн з прикладів романтизуючого напрямку в архітектурі доби пізнього історизму та ранньої сецесії.