Будівля, яка зараз відновлюється, є дуже цікавою в архітектурному плані, — розповідає Микола Кушнір.

— Але на жаль, жодних документів, які б проливали світло на те, хто і коли збудував її, дотепер не виявлено. Існують лише певні припущення. Вся будівля виконана з червоної цегли у псевдо-мавританському стилі з численним елементами декору на фасадній стороні.
Історія цієї будівлі напряму пов’язана з історією династії цадиків із родини Фрідманів. Засновник династії – Ісраель Фрідман прибув у Садгору взимку 1842 року й виконував тут роль релігійного наставника місцевих хасидів аж до своєї смерті у 1850 році. З цього часу й аж до 80-х років ХІХ століття функцію цадика у Садгорі виконував його син Абрагам Яків Фрідман. Після смерті останнього настала черга внука.
Резиденція «чудодійних» рабинів функціонувала до Першої світової війни. З її початком садгірські Фрідмани перебрались до Відня і більше сюди не поверталися. Найкращі часи центр хасидизму у Садгорі переживав у 70-80-х роках ХІХ століття. Тому логічно припустити, що й синагога була збудована саме у цей період.
Отож всі троє – батько, син і внук поховані на єврейському цвинтарі у Садгорі. саме їхня могила – як могила (чи гробниця) Садгірського цадика, є місцем паломництва хасидів з усього світу. Йдеться саме про династію Садгірських цадиків. Адже якщо батько був цадиком, то ця духовна почесть передається синові, внукові і далі. Всі вони переймають духовну спадщину свого попередника.
На сьогодні династія Фрідманів налічує майже 400 сімей, які мешкають у США, Бельгії, Великій Британії і, звісно, Ізраїлі.