ЖНИВАРСЬКІ ПІСНІ

Український народ здавна такий співучий, що всі його справи завжди супроводжувалися піснями. Жнива - своєрідний підсумок праці хліборобів. Це завжди було і є велике свято. У перший день жнив, одягнувшись у святкове вбрання, ідуть у поле до схід сонця. Починає жати найкраща жниця.
Обжинки супроводжуються такими піснями:
Золотії серпики бряжчали,
Поки сього жита дождані;
Тепер вже не будуть бряжчати,
А будуть в коморі лежати.
Або:
Ой жни. дівча, пшениченьку
Та й не думай собі
-Буде тота пшениченька
На коровай тобі...
Ті женці, що наймалися в господаря на роботу, співані:
А сонечко котиться, котиться.
Нам додому хочеться, хочеться.
Хазяїне наш, нам додому час!
Вже сонечко під липкою, під липкою,
Труси, пане, калиткою, калиткою!
Закінчуючи жати, на полі залишають кілька стеблин - "Велесову бороду". Зерно з "бороди" витрушують на землю. Кладуть хліб і воду, потім лягають на ниву й качаються по ній, шоб земля повернула втрачені сили. Віра в магічну силу землі відображена у жниварській пісні:
... Ой нивонько, нивонько.
Верни нашу силоньку.
Як ми тя зажинали.
То ми силоньку мали,
Тепер ми марнесенькі,
Як лебідь білесенькі.
У деяких місцевостях перший сніп називані "Воєводою", а останній "Дідом", або "Дідухом". Він символізує добробут і стоїть у хаті цілий рік. Про це також співають:
... - Не сумуй, моя калино.
-Я одну тебе не кину.
Як жнива ми закінчали.
-Сніп тобою уквітчали.
Сніп поставим на долівку.
-Звеселяй усю домівку.
Українці, крім календарно-обрядової поезії, мають тисячі ліричних, весільних, родинних і колискових пісень. А також думи, історичні пісні, балади тощо. Світогляд наших Предків яскраво виявляється і в замовляннях, голосіннях, казках.