Тут ніхто не може жити два століття.

Жити б щасливо.
Залишаючись людиною,
І любити людей щиро.
Іноді здається, що це поспіх,
Що попереду сто років.
І всі будуть поруч зі мною,
Але їх не так багато на що подивитися.
Ніхто з тих, з ким вчився,
І ті, хто навіть молодший за нас.
За них ми Богові не молилися,
Давайте помолимося прямо зараз.
Для всіх, хто живе в цьому світі,
Старим і молодим.
Живу, за стіною в квартирі,
І їм бажаю щастя.
Ніхто не знає години відправлення,
Ви можете не встигнути,
Просіть прощення у Бога,
Благословення у відповідь.
Буде час, якщо бажаєте,
Слова раптово вийдуть з серця.
Для Бога потрібне покаяння,
Щоб змінити все навколо.
Валентина Астахова