Є у всіх на світі життєва стежина,

Лиш на вигляд кожна має щось своє.
Є широка й гарна,здається людина
Що по ній проходить радісно живе.
У когось вузенька наче по канаті,
Йде по ній людина у напрузі вся.
Хоча день звичайний, а хоча у святі,
Страх не пропадає із її лиця.
Інколи широка важча від вузької,
І проблем зустріти можна більш на ній.
І не побажає нікому такої,
Але не повірить йому навіть свій.
Почнуть говорити, що іншим жаліє,
Легкої як в нього стежини життя.
Як ступить на неї, тоді зрозуміє,
Що не все що гарне є легким і ця,
По якій проходить й береже дитину,
Щоби не ступила, не пройшлась по ній.
Тож не задивляйся на чужу стежину,
Дякуй щиро Богу і йди по своїй...
М.Лаврук.