Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка;
13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.Зміст [сховати] 1Життєпис1.1Походження1.2Дитинство1.3Юність1.4Зрілість1.5Останні роки життя2Творчість2.1Поетична творчість2.2Драматургія2.3Прозова творчість3Значення творчості3.1Леся Українка і кінематограф3.2Театральні постанови за творами Лесі Українки3.3Переклади4Вшанування пам'яті4.1Музеї, пам'ятники і пам'ятні дошки4.2Премія імені Лесі Українки4.3Площі, вулиці, театри, виші, установи, підприємства, тощо4.4На грошах та марках5Примітки6Література7ПосиланняЖиттєпис МЕНЮ 0:00Фрагмент народної пісні «Ой заїхав козак та з Україноньки», імовірно, у виконанні Лесі Українки. Фонографічний запис із колекції Філарета Колесси, 1908ПоходженняДокладніше: КосачіМати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.ДитинствоЛеся Українка у волинському народному вбранні. 1878—1879 рокиЛеся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) навчалися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати[4]. У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною еміграцією.«Пригадую, … я привезла своїх старших дітей Михася й Лесю до Києва; жили вони якийсь час у Михайла, щоб скількимога ближче спізнатися з дядьком і його родиною[5] »Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці. Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку.«…Видко було, що перебування в Жабориці зробило на Лесю дуже велике враження і дуже їй сподобалося: вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в Жабориці… Жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. Леся добре пам'ятала і часто згадувала…[6] »Шість ро́ків ма́вши Леся почала вчитися вишивати.«Леся зосереджена і дуже вражлива. Багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку[7] »Лариса Косач (Леся Українка), 1887 р.Лариса Косач (Леся Українка)У 1878 році батьки Лесі поїхали на Всесвітню виставку до Парижу, де зустрілися з Михайлом Драгомановим. У цей час доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси[8].7 (19) листопада того ж року наказом міністерства внутрішніх справ П. А. Косача перевели на роботу до Луцька.«…Батька нашого переведено з обжитого місця, щоб покарати за його «українофільство» та за побачення, під час подорожі до Парижа на виставку 1878 року, з емігрантом, батьковим другом, а материним братом Михайлом Петровичем Драгомановим [9] »У березні 1879 заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень)[10] Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 або на початку 1880 року написала свою першу поезію — «Надія».Влітку 1880 р. Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського. «Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття великої вдячності.6(18) січня під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби.Цього ж року О. П. Косач повезла Михайла, Лесю, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за програмою чоловічої гімназії, там Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка — Ольги Олександрівни О'Коннор.На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що відтоді стало їхнім постійним місцем проживання.«Наша сім'я жила в дуже близьких стосунках з селянами, всі ми, в тому числі й Леся, може, ще більше, ніж хто, мали між колодяжненцями не лише знайомих, а й приятелів, і товаришок, і товаришів, тому весь їх побут дуже скоро став нам відомим, а далі й рідним »А тим часом Леся з братом Михайлом живуть у Києві, вчаться у приватних вчителів, зокрема вивчають грецьку і латинську мови.Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.29 травня (10 червня) 1882 року народилась сестра Оксана, 22 серпня (2 вересня) 1884 — брат Микола.ЮністьЛариса Косач, Одеса, 1888 р.Ольга Косач та Леся Українка в Берліні. 1899 рікПочинаючи з 1884 року, Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За нерозлучність у сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше Ларису в сім'ї називали Лесею.Деякий час Лариса навчалася в школі Олександра Мурашка в Києві. З цього періоду залишилась одна картина, намальована олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати.Вона знала багато європейських мов, крім слов'янських: української, російської, польської, болгарської, також давньогрецьку та латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукована в Катеринославі 1918). Українка багато перекладала Миколу Гоголя, Адама Міцкевича, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Гомера.ЗрілістьГрупа українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкриттіпам'ятника Івану Котляревському, 1903рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник,Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською. Основний зарис соціально-політичний світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894—1895) її перебування у її вуйка — Михайла Драгоманова в Софії і трагічної події, якою була для неї його смерть. У 1896—1898 рр. Леся Українка стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації[11].Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської (збереглися листи Л. Косач) допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896).Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, Полтавщині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.Останні роки життяНа початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва[12]. А в кінці березня разом з Климентом Квіткою здійснила поїздку до Криму, де, зокрема, побувала у Севастополі, Алупці та Ялті[13][14].Гадяч. Леся Українка та Климент Квітка біля Свято-Успенського собору7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві[15]. 21 серпня вони разом вирушили до Криму, де Климент Квітка одержав посаду в суді[16].Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі, 7 серпня 1913 рокуУ цей час Вона багато працює на літературній ниві. 5 травня 1907 написала драматичну поему «Айша та Мохаммед», 18 травня остаточно завершила поему «Кассандра», роботу над якою розпочала ще у 1903. 12 травня надіслала до альманаху «З неволі» (Вологда) драматичну поему «На руїнах». Видання призначалося для допомоги політичним засланцям[17] У вересні було написано поезію «За горою блискавиці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла»[18].Останні роки життя Лесі Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни до Грузії приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії»[19]. Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році)[20]. Похорон, згідно з бажанням небіжчиці, відбувався без участі духовенства[21]. Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.ТворчістьПоетична творчістьТитульний аркуш київського видання збірки «На крилах пісень», 1904 рікЗліва — направо: Оксана Старицька, Леся Українка, Ольга Косач. 1896 р.Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані — вірші «Конвалія» і «Сафо» — який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі «Зоря». 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там само вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець) на вибір її мотивів.А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня — лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами» — це містичні дифірамби на честь божественної коханки.Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).ДраматургіяУ другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав'язуючи до творчості Гаутпмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.Інтер'єр вітальні в будинку Косачів в селі КолодяжнеПерша з них — «Одержима» (1901). Канва біблійної історії Міріам і Месії трансформується в мотив еросу і танатосу, які, будучи самим втіленням життя, становлять антитезу до постави Міріам. Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при аналогії полону України в Російській Імперії («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи — в країні неволі»). Символічний зміст цих поем поетеса розкрила в поезії «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», де можна знайти такі рядки: «Чи довго ще, о Господи,// Чи довго, ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?». Становлять вони своєрідний ключ до зрозуміння образу неволі як образу душі, раба власних стереотипів. Персонажі раб-єгиптянин і раб-єврей з поеми «В дому роботи — в країні неволі» — це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.Леся Українка, 1896 р.У драматичній поемі «Кассандра» (1907) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі «У катакомбах» (1905). Свобода творця це не служба народові і його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок — неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна) в даній драмі набувають особливого загострення. У драмі «Руфін і Прісцілла» світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема «Бояриня» в новому ракурсі представляє тему волі. Виходячи поза схему мотиву «українського рісорджіменту», представлену в інтерпретації Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не відкрила чим є справжня свобода в її антично-християнській іпостасі.Поема «Оргія» в певному сенсі продовжує тему попередньої драми. Античний фон подій експлікує провідні питання філософії. Контраст між діонізійським і аполінським началами підкреслює постать співця Антея. Розуміючи чим є мистецтво і його роль в історії, він обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і «Лісова пісня». Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі «Камінний господар» (1912) цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. Жіночність героя і чоловіча постава Донни Анни континує класичну традицію зміни ролей, яка призводить до символічної смерті Дон-Жуана. «Лісова пісня» (1911) — вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка — не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Циклічність натури протиставляється людському життю. І то власне натура перемагає, байдужа до трагедій.Прозова творчістьОкреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем», в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.Значення творчостіМеморіальна таблиця на віллі Адріана в Санремо (Італія) повідомляє, що на ній жила палка виразниця українського національного духу поетеса Леся УкраїнкаВинятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.Її твори видавалися багато разів. Науково об'єктивнішими є видання «Книгоспілки» (у 7 тт. 1923 — 25 і в 12 тт. 1927 — 30) з фаховими передмовами М.Зерова, Б.Якубського, М.Драй-Хмари, П.Руліна, Є.Ненадкевича, О.Білецького й інших. Усі пізніші видання мають умисні цензурні пропуски: у 5 тт. (1951 — 56), у 10 тт. (1963 — 65) і в 12 тт. (1975 — 79). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом видання О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (Нью-Йорк, 1970).Леся Українка і кінематографЇй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).Театральні постанови за творами Лесі УкраїнкиКомпозитор М. А. Скорульський у 1936 році написав балет «Лісова пісня» за однойменною драмою-феєрією Лесі Українки. Прем'єра балету відбулася у 1946 році в Київському театрі опери та балету УРСР імені Тараса Шевченка. З 1958 року балет «Лісова пісня» виконується у постановці балетмейстера В. Вронського[22]. Харківським театром «P.S.» було випущено виставу «Монологи. Вечір Слова», поетична вистава за поезіями Лесі Українки (режисер С. В. Пасічник). Харківським театром імені Тараса Шевченка було випущено виставу «Адвокат Мартіан» (режисер С. В. Пасічник).Переклади(рос.) Леся Украинка. Собрание сочинений в 3-х тт. М. 1950. (Рецензія П. О. в Літ.-Наук. Збірнику УВАН, кн. 1. Нью-Йорк 1952)(англ.) Spirit of Flame. A Collection of the Works of Lesya Ukrainka. Translated by Percival Cundy. Foreword by Clarence A. Manning. Нью-Йорк 1950.Вшанування пам'ятіМузеї, пам'ятники і пам'ятні дошкиМогила Лесі УкраїнкиПам'ятник Лесі Українці в ТелавіПам'ятник Лесі Українці в БалаклавіМузей Лесі Українки у КиєвіМузей Лесі Українки у КолодяжномуМузей Лесі Українки у Новограді-ВолинськомуМузей Лесі Українки у СураміМузей Лесі Українки у ЯлтіМузей родини КосачівПам'ятники Лесі Українки встановлено у Луцьку, Телаві, а також:Пам'ятник Лесі Українці у КиєвіПам'ятник Лесі Українці у ТоронтоПам'ятник Лесі Українці у БалаклавіПам'ятник Лесі Українці у ЯлтіПаркова скульптура Лесі Українці встановлена на території МАУП в м. Київ.З 1951 року могила поетеси і громадської діячки Лесі Українки має статус пам'ятки історії національного значення.Пам'ятні дошки встановлені:Меморіальна дошка Лесі Українці в БерлініНа честь Лесі Українки в Гадячі встановлено пам'ятну дошку в Урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових.21 жовтня 2010 року Верховна Рада України постановила у лютому 2011 року урочисто відзначити на державному рівні 140-річчя з дня народження Лесі Українки[23].Премія імені Лесі УкраїнкиПостановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки»[24] була заснована літературна премія імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей. Премія присуджувалася щорічно починаючи з 1972 року «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання».2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання»[25].Площі, вулиці, театри, виші, установи, підприємства, тощоІменем Лесі Українки названі бульвар, площа, театр, центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві, Центральна міська бібліотека у Херсоні.Ім'я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, вишів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова.У Мельбурні (Австралія) є Українська Школа в Нобл Парку ім. Лесі Українки.Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.На її честь названо астероїд 2616 Леся (2616 Lesya), відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 000 астероїдів.У Луцьку біля В'їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша.На грошах та маркахБанкнота 2001 року номіналом 200 гривень Банкнота 2007 року номіналом 200 гривень Марка СРСР Марка України Ювілейна срібна монетаПримітки↓ Показувати повністюВгору↑ Російською мовою написані літературно-критичні статті «Два направления в новейшей итальянской литературе», «Малорусские писатели на Буковине», «Новые перспективы и старые тени», «Заметки о новейшей польской литературе», «„Михаэль Крамер“. Последняя драма Гергарта Гауптмана»Вгору↑ Французькою мовою написана стаття «La voix d'une prisonnieri russi»Вгору↑ Леся Українка. Документи і матеріали. — К. : Наукова думка, 1971 . — С. 17Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. — К. : Дніпро, 1971. — С. 42.Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. — К. : Дніпро, 1971. — С. 81.Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. – К. : Дніпро, 1971. — С. 36.Вгору↑ Косач-Кривинюк О. Хронологія життя і творчості Лесі Українки. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 107Вгору↑ Спогади, с. 48Вгору↑ (Спогади, с. 44).Вгору↑ Деятели, Т. 2. Вып. 2. с. 659Вгору↑ Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся УкраїнкаВгору↑ Косач-Кривинюк О. Хронологія життя і творчості Лесі Українки. — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 107Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (сестри) від 19 березня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до родини Косачів від 15 березня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 25 липня 1907 p.Вгору↑ Листи Лесі Українки до батьків від 10 та 17 серпня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до родини Косачів від 29 квітня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 10 вересня 1907 p.Вгору↑ Арго (книга)Вгору↑ Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.Вгору↑ Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки). — К.: Темпора, 2007. — С. 178.Вгору↑ Марія Загайкевич. Про балет «Лісова пісня» // «Лісова пісня». Програмка до вистави. — Видання Національної опери України імені Тараса Шевченка. — Київ, 2009.Вгору↑ Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року N 2633-VI «Про відзначення 140-річчя з дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки)»Вгору↑ «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки» — постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372Вгору↑ «Про Премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва» Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 32ЛітератураЕнциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.Франко І.. Леся Українка. ЛНВ, т. III, кн. 7. — Л., 1898.Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. — К., 2007.Зеров М. Леся Українка. X. — К., 1924.Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся УкраїнкаМузичка А. Леся Українка, її життя, гром. діяльність і поетична творчість. — О., 1925.Драй-Хмара М. Леся Українка. Життя і творчість. — К., 1926.Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження, т. І — III. — 1954 . — 60 с.Одарченко П. Леся Українка і М. П. Драгоманов. — Нью-Йорк, 1954.Бабишкін О. і Курашова В. Леся Українка. Життя і творчість. — К., 1955.Бабишкін О. Драматургія Лесі Українки. — К., 1963.Журавська І. Леся Українка та зарубіжні літератури. — К., 1963.Спогади про Лесю Українку. — К., 1963; 2 вид. — К., 1971.Денисюк І., Міщенко Л. Дивоцвіт. Джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки. — Л., 1963.Аврахов Г. Художня майстерність Лесі Українки. — К., 1964.Кулінська Л. Поетика Лесі Українки. — К., 1967.Сверстюк Є. «На полі чести». В кн. Є. Сверстюк. Собор у риштованні. — Париж – Балтімор, 1970. — С. 106 –12; а також у газ. Літературна Україна, ч. 61, 1963Леся Українка. Документи і матеріали. 1871—1970. — К., 1971.Кулінська Л. У світі ідей та образів (Особливості поетики драми Лесі Українки). — К., 1971.Костенко Л. Леся Українка. — К., 1971.Дзюба І. «Та, що пильнувала ватри» (До 50-ої річниці з дня смерті Лесі Українки). В кн. Л. Українка. Бояриня. — Торонто, 1971. — С. 110 –28.Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. — К., 1973.Вишневська Н. Лірика Лесі Українки. Текстологічне дослідження. — К., 1976.Кулінська Л. Проза Лесі Українки. — К., 1976.Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К., 2001.Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля / О. Ільченко. — Київ : Грані-Т, 2007. — 92 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-79-7ПосиланняЛеся Українка у сестринських ВікіпроектахЦитати у Вікіцитатах?Теми у Вікіджерелах?Генеалогія на Родоводі?Леся Українка у Вікісховищі?Сайт музею Лесі Українки у КиєвіЕнциклопедія життя і творчості Лесі Українки ФОТОГАЛЕРЕЯЗбірка статей і ФОТО про життя Лесі Українки та її родиниДитячі твори Лесі Українки на ЧитанціЛеся Українка в «Українському Центрі»Зібрання творів у 12 томах на Чтиві.Твори Лесі Українки в мережевій бібліотеці «Відкрита книга»Ukraïnka, Lesia, 1871—1913 — книги Л. Українки в Інтернет-архівіЧесть у «подлі» часи // Український тижденьУкраїнська Кассандра // Український тиждень«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли обіцяла». Леся Українка, поетеса // Країна, № 7 (60), 25.02.2011Викриття радянських фальсифікацій Лесі Українки Історична правда 14.10.2010Твори Лесі Українки на аудіобібліотеці litplayerУкраїнська Кассандра10 цікавих фактів про Лесю Українку: привиди, скарби та дереваЧитати казки Лесі Українки // Українські літературні казки
Всезнайко
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка;
13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.Зміст [сховати] 1Життєпис1.1Походження1.2Дитинство1.3Юність1.4Зрілість1.5Останні роки життя2Творчість2.1Поетична творчість2.2Драматургія2.3Прозова творчість3Значення творчості3.1Леся Українка і кінематограф3.2Театральні постанови за творами Лесі Українки3.3Переклади4Вшанування пам'яті4.1Музеї, пам'ятники і пам'ятні дошки4.2Премія імені Лесі Українки4.3Площі, вулиці, театри, виші, установи, підприємства, тощо4.4На грошах та марках5Примітки6Література7ПосиланняЖиттєпис
МЕНЮ
0:00Фрагмент народної пісні «Ой заїхав козак та з Україноньки», імовірно, у виконанні Лесі Українки. Фонографічний запис із колекції Філарета Колесси, 1908ПоходженняДокладніше: КосачіМати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.ДитинствоЛеся Українка у волинському народному вбранні. 1878—1879 рокиЛеся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) навчалися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати[4]. У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною еміграцією.«Пригадую, … я привезла своїх старших дітей Михася й Лесю до Києва; жили вони якийсь час у Михайла, щоб скількимога ближче спізнатися з дядьком і його родиною[5] »Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці. Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку.«…Видко було, що перебування в Жабориці зробило на Лесю дуже велике враження і дуже їй сподобалося: вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в Жабориці… Жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. Леся добре пам'ятала і часто згадувала…[6] »Шість ро́ків ма́вши Леся почала вчитися вишивати.«Леся зосереджена і дуже вражлива. Багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку[7] »Лариса Косач (Леся Українка), 1887 р.Лариса Косач (Леся Українка)У 1878 році батьки Лесі поїхали на Всесвітню виставку до Парижу, де зустрілися з Михайлом Драгомановим. У цей час доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси[8].7 (19) листопада того ж року наказом міністерства внутрішніх справ П. А. Косача перевели на роботу до Луцька.«…Батька нашого переведено з обжитого місця, щоб покарати за його «українофільство» та за побачення, під час подорожі до Парижа на виставку 1878 року, з емігрантом, батьковим другом, а материним братом Михайлом Петровичем Драгомановим [9] »У березні 1879 заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень)[10] Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 або на початку 1880 року написала свою першу поезію — «Надія».Влітку 1880 р. Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського. «Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття великої вдячності.6(18) січня під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби.Цього ж року О. П. Косач повезла Михайла, Лесю, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за програмою чоловічої гімназії, там Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка — Ольги Олександрівни О'Коннор.На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що відтоді стало їхнім постійним місцем проживання.«Наша сім'я жила в дуже близьких стосунках з селянами, всі ми, в тому числі й Леся, може, ще більше, ніж хто, мали між колодяжненцями не лише знайомих, а й приятелів, і товаришок, і товаришів, тому весь їх побут дуже скоро став нам відомим, а далі й рідним »А тим часом Леся з братом Михайлом живуть у Києві, вчаться у приватних вчителів, зокрема вивчають грецьку і латинську мови.Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.29 травня (10 червня) 1882 року народилась сестра Оксана, 22 серпня (2 вересня) 1884 — брат Микола.ЮністьЛариса Косач, Одеса, 1888 р.Ольга Косач та Леся Українка в Берліні. 1899 рікПочинаючи з 1884 року, Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За нерозлучність у сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше Ларису в сім'ї називали Лесею.Деякий час Лариса навчалася в школі Олександра Мурашка в Києві. З цього періоду залишилась одна картина, намальована олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати.Вона знала багато європейських мов, крім слов'янських: української, російської, польської, болгарської, також давньогрецьку та латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукована в Катеринославі 1918). Українка багато перекладала Миколу Гоголя, Адама Міцкевича, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Гомера.ЗрілістьГрупа українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкриттіпам'ятника Івану Котляревському, 1903рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник,Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською. Основний зарис соціально-політичний світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894—1895) її перебування у її вуйка — Михайла Драгоманова в Софії і трагічної події, якою була для неї його смерть. У 1896—1898 рр. Леся Українка стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації[11].Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської (збереглися листи Л. Косач) допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896).Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, Полтавщині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.Останні роки життяНа початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва[12]. А в кінці березня разом з Климентом Квіткою здійснила поїздку до Криму, де, зокрема, побувала у Севастополі, Алупці та Ялті[13][14].Гадяч. Леся Українка та Климент Квітка біля Свято-Успенського собору7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві[15]. 21 серпня вони разом вирушили до Криму, де Климент Квітка одержав посаду в суді[16].Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі, 7 серпня 1913 рокуУ цей час Вона багато працює на літературній ниві. 5 травня 1907 написала драматичну поему «Айша та Мохаммед», 18 травня остаточно завершила поему «Кассандра», роботу над якою розпочала ще у 1903. 12 травня надіслала до альманаху «З неволі» (Вологда) драматичну поему «На руїнах». Видання призначалося для допомоги політичним засланцям[17] У вересні було написано поезію «За горою блискавиці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла»[18].Останні роки життя Лесі Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни до Грузії приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії»[19]. Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році)[20]. Похорон, згідно з бажанням небіжчиці, відбувався без участі духовенства[21]. Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.ТворчістьПоетична творчістьТитульний аркуш київського видання збірки «На крилах пісень», 1904 рікЗліва — направо: Оксана Старицька, Леся Українка, Ольга Косач. 1896 р.Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані — вірші «Конвалія» і «Сафо» — який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі «Зоря». 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там само вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець) на вибір її мотивів.А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня — лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами» — це містичні дифірамби на честь божественної коханки.Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).ДраматургіяУ другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав'язуючи до творчості Гаутпмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.Інтер'єр вітальні в будинку Косачів в селі КолодяжнеПерша з них — «Одержима» (1901). Канва біблійної історії Міріам і Месії трансформується в мотив еросу і танатосу, які, будучи самим втіленням життя, становлять антитезу до постави Міріам. Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при аналогії полону України в Російській Імперії («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи — в країні неволі»). Символічний зміст цих поем поетеса розкрила в поезії «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», де можна знайти такі рядки: «Чи довго ще, о Господи,// Чи довго, ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?». Становлять вони своєрідний ключ до зрозуміння образу неволі як образу душі, раба власних стереотипів. Персонажі раб-єгиптянин і раб-єврей з поеми «В дому роботи — в країні неволі» — це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.Леся Українка, 1896 р.У драматичній поемі «Кассандра» (1907) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі «У катакомбах» (1905). Свобода творця це не служба народові і його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок — неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна) в даній драмі набувають особливого загострення. У драмі «Руфін і Прісцілла» світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема «Бояриня» в новому ракурсі представляє тему волі. Виходячи поза схему мотиву «українського рісорджіменту», представлену в інтерпретації Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не відкрила чим є справжня свобода в її антично-християнській іпостасі.Поема «Оргія» в певному сенсі продовжує тему попередньої драми. Античний фон подій експлікує провідні питання філософії. Контраст між діонізійським і аполінським началами підкреслює постать співця Антея. Розуміючи чим є мистецтво і його роль в історії, він обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і «Лісова пісня». Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі «Камінний господар» (1912) цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. Жіночність героя і чоловіча постава Донни Анни континує класичну традицію зміни ролей, яка призводить до символічної смерті Дон-Жуана. «Лісова пісня» (1911) — вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка — не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Циклічність натури протиставляється людському життю. І то власне натура перемагає, байдужа до трагедій.Прозова творчістьОкреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем», в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.Значення творчостіМеморіальна таблиця на віллі Адріана в Санремо (Італія) повідомляє, що на ній жила палка виразниця українського національного духу поетеса Леся УкраїнкаВинятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.Її твори видавалися багато разів. Науково об'єктивнішими є видання «Книгоспілки» (у 7 тт. 1923 — 25 і в 12 тт. 1927 — 30) з фаховими передмовами М.Зерова, Б.Якубського, М.Драй-Хмари, П.Руліна, Є.Ненадкевича, О.Білецького й інших. Усі пізніші видання мають умисні цензурні пропуски: у 5 тт. (1951 — 56), у 10 тт. (1963 — 65) і в 12 тт. (1975 — 79). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом видання О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (Нью-Йорк, 1970).Леся Українка і кінематографЇй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).Театральні постанови за творами Лесі УкраїнкиКомпозитор М. А. Скорульський у 1936 році написав балет «Лісова пісня» за однойменною драмою-феєрією Лесі Українки. Прем'єра балету відбулася у 1946 році в Київському театрі опери та балету УРСР імені Тараса Шевченка. З 1958 року балет «Лісова пісня» виконується у постановці балетмейстера В. Вронського[22]. Харківським театром «P.S.» було випущено виставу «Монологи. Вечір Слова», поетична вистава за поезіями Лесі Українки (режисер С. В. Пасічник). Харківським театром імені Тараса Шевченка було випущено виставу «Адвокат Мартіан» (режисер С. В. Пасічник).Переклади(рос.) Леся Украинка. Собрание сочинений в 3-х тт. М. 1950. (Рецензія П. О. в Літ.-Наук. Збірнику УВАН, кн. 1. Нью-Йорк 1952)(англ.) Spirit of Flame. A Collection of the Works of Lesya Ukrainka. Translated by Percival Cundy. Foreword by Clarence A. Manning. Нью-Йорк 1950.Вшанування пам'ятіМузеї, пам'ятники і пам'ятні дошкиМогила Лесі УкраїнкиПам'ятник Лесі Українці в ТелавіПам'ятник Лесі Українці в БалаклавіМузей Лесі Українки у КиєвіМузей Лесі Українки у КолодяжномуМузей Лесі Українки у Новограді-ВолинськомуМузей Лесі Українки у СураміМузей Лесі Українки у ЯлтіМузей родини КосачівПам'ятники Лесі Українки встановлено у Луцьку, Телаві, а також:Пам'ятник Лесі Українці у КиєвіПам'ятник Лесі Українці у ТоронтоПам'ятник Лесі Українці у БалаклавіПам'ятник Лесі Українці у ЯлтіПаркова скульптура Лесі Українці встановлена на території МАУП в м. Київ.З 1951 року могила поетеси і громадської діячки Лесі Українки має статус пам'ятки історії національного значення.Пам'ятні дошки встановлені:Меморіальна дошка Лесі Українці в БерлініНа честь Лесі Українки в Гадячі встановлено пам'ятну дошку в Урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових.21 жовтня 2010 року Верховна Рада України постановила у лютому 2011 року урочисто відзначити на державному рівні 140-річчя з дня народження Лесі Українки[23].Премія імені Лесі УкраїнкиПостановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки»[24] була заснована літературна премія імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей. Премія присуджувалася щорічно починаючи з 1972 року «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання».2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання»[25].Площі, вулиці, театри, виші, установи, підприємства, тощоІменем Лесі Українки названі бульвар, площа, театр, центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві, Центральна міська бібліотека у Херсоні.Ім'я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, вишів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова.У Мельбурні (Австралія) є Українська Школа в Нобл Парку ім. Лесі Українки.Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.На її честь названо астероїд 2616 Леся (2616 Lesya), відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 000 астероїдів.У Луцьку біля В'їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша.На грошах та маркахБанкнота 2001 року номіналом 200 гривень Банкнота 2007 року номіналом 200 гривень Марка СРСР Марка України Ювілейна срібна монетаПримітки↓ Показувати повністюВгору↑ Російською мовою написані літературно-критичні статті «Два направления в новейшей итальянской литературе», «Малорусские писатели на Буковине», «Новые перспективы и старые тени», «Заметки о новейшей польской литературе», «„Михаэль Крамер“. Последняя драма Гергарта Гауптмана»Вгору↑ Французькою мовою написана стаття «La voix d'une prisonnieri russi»Вгору↑ Леся Українка. Документи і матеріали. — К. : Наукова думка, 1971 . — С. 17Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. — К. : Дніпро, 1971. — С. 42.Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. — К. : Дніпро, 1971. — С. 81.Вгору↑ Спогади про Лесю Українку. – К. : Дніпро, 1971. — С. 36.Вгору↑ Косач-Кривинюк О. Хронологія життя і творчості Лесі Українки. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 107Вгору↑ Спогади, с. 48Вгору↑ (Спогади, с. 44).Вгору↑ Деятели, Т. 2. Вып. 2. с. 659Вгору↑ Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся УкраїнкаВгору↑ Косач-Кривинюк О. Хронологія життя і творчості Лесі Українки. — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 107Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (сестри) від 19 березня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до родини Косачів від 15 березня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 25 липня 1907 p.Вгору↑ Листи Лесі Українки до батьків від 10 та 17 серпня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до родини Косачів від 29 квітня 1907 p.Вгору↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 10 вересня 1907 p.Вгору↑ Арго (книга)Вгору↑ Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.Вгору↑ Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки). — К.: Темпора, 2007. — С. 178.Вгору↑ Марія Загайкевич. Про балет «Лісова пісня» // «Лісова пісня». Програмка до вистави. — Видання Національної опери України імені Тараса Шевченка. — Київ, 2009.Вгору↑ Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року N 2633-VI «Про відзначення 140-річчя з дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки)»Вгору↑ «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки» — постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372Вгору↑ «Про Премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва» Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 32ЛітератураЕнциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.Франко І.. Леся Українка. ЛНВ, т. III, кн. 7. — Л., 1898.Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. — К., 2007.Зеров М. Леся Українка. X. — К., 1924.Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся УкраїнкаМузичка А. Леся Українка, її життя, гром. діяльність і поетична творчість. — О., 1925.Драй-Хмара М. Леся Українка. Життя і творчість. — К., 1926.Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження, т. І — III. — 1954 . — 60 с.Одарченко П. Леся Українка і М. П. Драгоманов. — Нью-Йорк, 1954.Бабишкін О. і Курашова В. Леся Українка. Життя і творчість. — К., 1955.Бабишкін О. Драматургія Лесі Українки. — К., 1963.Журавська І. Леся Українка та зарубіжні літератури. — К., 1963.Спогади про Лесю Українку. — К., 1963; 2 вид. — К., 1971.Денисюк І., Міщенко Л. Дивоцвіт. Джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки. — Л., 1963.Аврахов Г. Художня майстерність Лесі Українки. — К., 1964.Кулінська Л. Поетика Лесі Українки. — К., 1967.Сверстюк Є. «На полі чести». В кн. Є. Сверстюк. Собор у риштованні. — Париж – Балтімор, 1970. — С. 106 –12; а також у газ. Літературна Україна, ч. 61, 1963Леся Українка. Документи і матеріали. 1871—1970. — К., 1971.Кулінська Л. У світі ідей та образів (Особливості поетики драми Лесі Українки). — К., 1971.Костенко Л. Леся Українка. — К., 1971.Дзюба І. «Та, що пильнувала ватри» (До 50-ої річниці з дня смерті Лесі Українки). В кн. Л. Українка. Бояриня. — Торонто, 1971. — С. 110 –28.Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. — К., 1973.Вишневська Н. Лірика Лесі Українки. Текстологічне дослідження. — К., 1976.Кулінська Л. Проза Лесі Українки. — К., 1976.Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К., 2001.Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля / О. Ільченко. — Київ : Грані-Т, 2007. — 92 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-79-7ПосиланняЛеся Українка
у сестринських ВікіпроектахЦитати у Вікіцитатах?Теми у Вікіджерелах?Генеалогія на Родоводі?Леся Українка у Вікісховищі?Сайт музею Лесі Українки у КиєвіЕнциклопедія життя і творчості Лесі Українки ФОТОГАЛЕРЕЯЗбірка статей і ФОТО про життя Лесі Українки та її родиниДитячі твори Лесі Українки на ЧитанціЛеся Українка в «Українському Центрі»Зібрання творів у 12 томах на Чтиві.Твори Лесі Українки в мережевій бібліотеці «Відкрита книга»Ukraïnka, Lesia, 1871—1913 — книги Л. Українки в Інтернет-архівіЧесть у «подлі» часи // Український тижденьУкраїнська Кассандра // Український тиждень«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли обіцяла». Леся Українка, поетеса // Країна, № 7 (60), 25.02.2011Викриття радянських фальсифікацій Лесі Українки Історична правда 14.10.2010Твори Лесі Українки на аудіобібліотеці litplayerУкраїнська Кассандра10 цікавих фактів про Лесю Українку: привиди, скарби та дереваЧитати казки Лесі Українки // Українські літературні казки