Як тебе не любити, Києве мій!

Мандруючи містами України, я щоразу захоплювалась їх красою, але цього разу перелити на папір яскраві, насичені відчуття від екскурсії до Києва хочеться ще й тому, що вона надовго збереже в пам’ яті особливе і неймовірне задоволення. Відбулася ця захоплююча поїздка для одинадцятикласників Березнегуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів та учнів Новоукраїнської ЗОШ завдяки спонсорській допомозі депутата Верховної Ради Бриченка І.В. , організаторам поїздки Н.В.Олійник, В.Ю. Доковій.
А вся інтрига полягала в тому, що прибули ми до Києва 17 жовтня. І в один невловимий момент зрозуміли, серцем відчули, що неочікувано для самих себе стали свідками творення новітньої історії. В цьому місті б’ється серце України , воно завжди у русі, у невпинних змінах. Саме в цей день почалася всеукраїнська протестна акція, Київ гудів, немов вулик. Спочатку ми поїхали в Межигір’я, яке стало візитною карткою розкішного життя колишніх можновладців. Думки і почуття переповнювали всіх нас. Такої небаченої розкоші ми навіть уявити собі не могли! Словами передати неможливо всього, що перед нами відкрилося, а тому залишили згадку про побачене на світлинах . Встигли побувати і у розважальному центрі, де отримали багато задоволення. Смачно пообідавши, ми поспішили до будівлі Верховної Ради, під стінами якої було багато поліції і мітингувальників. Головне - не розгубитися, адже в перші хвилини ми відчули себе такими собі відчайдухами, та бажання побувати в стінах Верховної Ради перемогло. Через коридор правоохоронців, через металошукачі ми потрапляємо прямісінько в зал засідань Верховної Ради. Уявляєте наші відчуття? Перед нами – знайомі обличчя депутатів, яких бачили лише з екранів телевізорів. І все це відбувається з нами насправді, ми не в силі повірити в реальність. Все навкруги таке загадкове! Але час лине невблаганно, пора збиратися додому. А як приємно було кожному отримати в дорогу дбайливо спаковану смачну вечерю.
І ось ми вже в потязі. Тане у сутінках далечінь, наближається до кінця подорож , яку ми провели з користю і задоволенням, дізналися багато цікавого, знайшли нових друзів і зрозуміли, що з ними завжди найцікавіше.
Вже вдома, розглядаючи з рідними численні фото, я збагнула, яка величезна відповідальність лягла на плечі наших керівників. А тому ще й ще раз висловлюю слова вдячності всім, хто допоміг здійснити цю незабутню поїздку : адміністрації школи за розуміння і підтримку, спонсорам за надану матеріальну допомогу, нашим наставникам за терпіння, відповідальність, розуміння і доброту. Спасибі Вам, добрі люди, за Вашу роботу, за Ваші турботи, за піклування про нас.
Кореспондент шкільної газети
Самойленко Аліна