Днесь минать точно 75 років од смерти ґрекокатолицького священника, русиньского писателя, автора першого роману з Пряшівской Руси, просвітителя народа – Емілія Кубека. Народив ся Емілій Кубек 27-го новембра 1857 р. у Штефурові. Выростав у родині ґрекокатолицького священика Антонія Кубека. По штудіях ся у 1881 році оженив із Марійов Шіріловов, дівков ґрекокатолицького священика в Кружльові. З ньов мав штири діти: Марію, Антонія, Анну і Алжбету. По рукоположіню на священика дня 22-го марца 1881 р. робив каплана в Гомроґу в роках 1881 – 1882 і в Якубянах в році 1883. У 1884 діяв як парох в Кремній і в році 1885 в селі Любовець, недалеко Пряшова. Дня 12-го новембра 1885 р. быв призначеный за пароха до села Снаків. В Санкові зачав свою діяльность нелем як жертвуючій ся душпастырь, но і як писатель. Окрім душпастырьства присвячав ся і реконштрукції церькви. Часточну реконштрукцію скінчів у 1890 році. Під його веджіньом у Снакові была збудована нова фара і нова школа. У 1894 році з помочов своїх вірників і дарів із Америкы зачав з будованьом капліці перед селом. По докінчіню капліці шторік робить ся одпуст на праздник Успенія Пресвятой Богородіці. В повязаню з будованьом капліці всокотили ся вшыткы документы – планы, розрахунок і корешпонденція, шумні управлены і звязаны у двох звязках під назвами Sznakoi kápolna I. і Sznakoi kápolna II. На зачатку ку каждому звязку властноручно записав барз цінны даны. Сельска кроніка споминать, же по своїм приході до Снакова ся постарав о нову драгу до Снакова, довгу 3 км. Далше го споминать як доброго господаря. Дав до села привезти єден ваґон овоциновых стромиків і нову сорту бандурок. Вчів людей садити бандуркы „за плугом“. На ораня бандурок забеспечів шпеціалный плуг. Того доброго господаря, котрый вчів людей ліпше господарити і господарьніше ґаздовати, шумні описав у своїм тритомовім романі під назвов Марко Шолтыс, і то конкретно в особі Марка Шолтыса. Вчів людей роботы з пчолами. Пошырьовав освіту, писав людям жадости о тестаменты. Вєдно із містным учітельом Десятником нацвічіли театралну пєсу бардейовского Яна Андращіка під назвов „Šenk palenčeny“. Барз войовав проти алкоголізма. В тім прямованю є найпересвідчівішый його стишок Добрый тато. Вліті 1904 р. одходить до Америкы. До свого одходу писав до різных часописів. По одході до Споєных штатів Америкы выдав в Ужгороді Церьковнославяньско-мадярьско-російско-німецькый словник (1906 р.). У Америці выдав Народны повісти і стихы і тритомовый роман Марко Шолтыс (рр. 1922 – 1923). Друком выдав Малый катехізм, составлен по сістему народных школ єпархії Мукачевской (1924), Брожуру Отче наш: Толкованіє господьской молитвы в образах і словами (1917 р.). Публіковав у тыжденнику Неділя, котрый выходив про народности Угорьска в Будапешті в языках мадярьскім, словацькім, російскім, сербскім, румуньскім і німецькім. Йойо творы суть писаны по русиньскы, но латиніков. В Америци діяв у ґрекокатолицькій парафії в Маганой Сіті, в штаті Пенсілванія. Заставав різны церьковны і світьскы посады. Быв директором Америцько-руськой рады, директором пресовой канцеларії общества Соєдиненіє. До пензії пішов у 1936 році про хвороту жолудка (мав раковину). У парафії быв облюбленым і честованым. Берз радо ходив до кіна. Быв вірным сыном свого народа, повный патріотічной щірости, славяньского усвідомленя. Умер Емілій Кубек 17-го юла 1940 р. в Маганой Сіті, де є похороненый са Сент Мері Семетері. На Пряшівскій Руси його жывоту і творам довгы рокы присвячать ся ґрекокатолицькый священик, писатель, член Сполку русиньскых писателів Словеньска отець Франтішек Данцак.
Лемкы Лемки Lemkovia Łemkowie Lemkos
75 рокiв од смерти Емілія Кубека
Днесь минать точно 75 років од смерти ґрекокатолицького священника, русиньского писателя, автора першого роману з Пряшівской Руси, просвітителя народа – Емілія Кубека.
Народив ся Емілій Кубек 27-го новембра 1857 р. у Штефурові. Выростав у родині ґрекокатолицького священика Антонія Кубека. По штудіях ся у 1881 році оженив із Марійов Шіріловов, дівков ґрекокатолицького священика в Кружльові. З ньов мав штири діти: Марію, Антонія, Анну і Алжбету.
По рукоположіню на священика дня 22-го марца 1881 р. робив каплана в Гомроґу в роках 1881 – 1882 і в Якубянах в році 1883. У 1884 діяв як парох в Кремній і в році 1885 в селі Любовець, недалеко Пряшова. Дня 12-го новембра 1885 р. быв призначеный за пароха до села Снаків.
В Санкові зачав свою діяльность нелем як жертвуючій ся душпастырь, но і як писатель. Окрім душпастырьства присвячав ся і реконштрукції церькви. Часточну реконштрукцію скінчів у 1890 році. Під його веджіньом у Снакові была збудована нова фара і нова школа. У 1894 році з помочов своїх вірників і дарів із Америкы зачав з будованьом капліці перед селом. По докінчіню капліці шторік робить ся одпуст на праздник Успенія Пресвятой Богородіці. В повязаню з будованьом капліці всокотили ся вшыткы документы – планы, розрахунок і корешпонденція, шумні управлены і звязаны у двох звязках під назвами Sznakoi kápolna I. і Sznakoi kápolna II.
На зачатку ку каждому звязку властноручно записав барз цінны даны. Сельска кроніка споминать, же по своїм приході до Снакова ся постарав о нову драгу до Снакова, довгу 3 км. Далше го споминать як доброго господаря. Дав до села привезти єден ваґон овоциновых стромиків і нову сорту бандурок. Вчів людей садити бандуркы „за плугом“. На ораня бандурок забеспечів шпеціалный плуг. Того доброго господаря, котрый вчів людей ліпше господарити і господарьніше ґаздовати, шумні описав у своїм тритомовім романі під назвов Марко Шолтыс, і то конкретно в особі Марка Шолтыса. Вчів людей роботы з пчолами. Пошырьовав освіту, писав людям жадости о тестаменты. Вєдно із містным учітельом Десятником нацвічіли театралну пєсу бардейовского Яна Андращіка під назвов „Šenk palenčeny“. Барз войовав проти алкоголізма. В тім прямованю є найпересвідчівішый його стишок Добрый тато.
Вліті 1904 р. одходить до Америкы. До свого одходу писав до різных часописів. По одході до Споєных штатів Америкы выдав в Ужгороді Церьковнославяньско-мадярьско-російско-німецькый словник (1906 р.). У Америці выдав Народны повісти і стихы і тритомовый роман Марко Шолтыс (рр. 1922 – 1923). Друком выдав Малый катехізм, составлен по сістему народных школ єпархії Мукачевской (1924), Брожуру Отче наш: Толкованіє господьской молитвы в образах і словами (1917 р.).
Публіковав у тыжденнику Неділя, котрый выходив про народности Угорьска в Будапешті в языках мадярьскім, словацькім, російскім, сербскім, румуньскім і німецькім. Йойо творы суть писаны по русиньскы, но латиніков.
В Америци діяв у ґрекокатолицькій парафії в Маганой Сіті, в штаті Пенсілванія. Заставав різны церьковны і світьскы посады. Быв директором Америцько-руськой рады, директором пресовой канцеларії общества Соєдиненіє. До пензії пішов у 1936 році про хвороту жолудка (мав раковину). У парафії быв облюбленым і честованым. Берз радо ходив до кіна. Быв вірным сыном свого народа, повный патріотічной щірости, славяньского усвідомленя.
Умер Емілій Кубек 17-го юла 1940 р. в Маганой Сіті, де є похороненый са Сент Мері Семетері. На Пряшівскій Руси його жывоту і творам довгы рокы присвячать ся ґрекокатолицькый священик, писатель, член Сполку русиньскых писателів Словеньска отець Франтішек Данцак.