Мені без тебе кава не смачна,

її парфюм їлюзію не просить.
І там , де за вікном цвіте весна
здається просльозилась пізня осінь.
Мені без тебе книги геть нудні,
сюжет подій не грає в ритмі блюзу.
Бо там в кульмінаційній висоті
фантазія з реальністю "не друзі".
Мені без тебе вітер не свистить,
коли грайливо губиться в волоссі.
А вічність пролітає ніби мить
в солодкому нічному стоголоссі.
Зів*яла вщент ромашкова вуаль
встелила підвіконням свої коси.
Мені без тебе навіть їх не жаль,
я не куплюсь на їхні мертві роси.
Ти уяви, що навіть літня злива
не з трепетом цілує білі плечі.
Скажи мені, чому тоді щаслива,
коли в твоїх цілунках блідне вечір?
Не йди, я задихатимусь без тебе!
...тай ти без мене, знаю, вже не зможеж.
Чи то так вабить рай хмільного неба,
чи то любов без пам*яті тривожить?
автор Наталія Масло