Цього персонажа протримали в моїй камері лише добу.

Він був дуже емоційно збуджений та знервований.
Памятаю, як він пишався знайомствами з генералами фсб та нагородами за окупацію Криму. Вірив, що прорветься. А потім якось зустрів в коридорі людину, яка усвідомила, що дива не буде.
Досі не знаю чи була то свідома провокація помістити в одній камері на двох ідейних опонентів, чи недбалість адміністрації СІЗО. Але, напевно, переконавшись, що драми не буде, його забрали.
Тримати емоції під контролем, зрозумівши хто поряд із тобою, було важко. Особливо, коли він почав говорити, що його мрія про «російський Крим» провалилася, що в Росії не буде демократії і треба валити у Європу.
Скільки разів я чув цей дебільний контент. Коли більшість «кримчан» голосували за Януковича, а потім волали від наслідків господарювання «макіївських» у Криму, пошепки визнаючи - ви, кримські татари, були праві, що були проти.
Ось і в цьому випадку. Чому обовʼязково треба вдаритися головою перш ніж зрозуміти, який вибір був вірним?
Втішає одне, їх меншає.
Дякую за це Силам оборони України!
Слава Україні та свободу Криму!
P.S.
На війні в Україні загинув окупант, який першим підняв російський прапор у Керчі, а згодом розповів про корупцію в родині голови окупаційної адміністрації Криму Сергія Аксьонова.
Він активно підтримував анексію Криму Росією, згодом почав критикувати Аксьонова, йому підкинули наркотики — порушили кримінальну справу, і в 2023 році його засудили до 11 років ув’язнення. У 2024-му підписав контракт із Міністерством убивств РФ і швидко отримав квиток на концерт Кобзона від ЗСУ.
Нарiман Джеляль