Хтось садить квіти, хтось руйнує долі,

Світанки будить тихі, весняні,
Хтось сіє з ласкою, з любов'ю,
Хтось нищить все, без Бога у душі.
Хтось сонцю посміхається в надії,
На спокій мирного, щасливого життя,
Хтось з ненавистю знищує всі мрії,
Бо черстве серце, в душах - чорнота.
Хтось сад плекає, наче діток мама,
І лад наводить в домі і в душі,
Трагедія чи може мелодрама,
Ніхто не знає нашої душі.
А дні летять, мов птахи Небесами,
І забирають кожен день життя,
Цінуйте миті, поки рідні з Вами,
Допоки білий світ живе в очах.
✍️Галина Адамович.