30 листопада 1951 року народився відомий український естрадний співак, Народний артист і Герой України Назарій Яремчук Mykhajlo Masliy “Чи справді там за небокраєм Не знають наших кривд і мук, Чи там так ангели співають, Як наш Назарій Яремчук?” (Юрій Рибчинський). Час безжалісний і зрадливий. Нині важко повірити, що його кришталевий, мов гірська вода з карпатських буркутів, голос з волі Божої назавжди влився до космічного оркестру. Назарія Яремчука немає серед нас уже 26 довгих і водночас швидкоплинних літ. Неперевершений співець кохання, красень із синіх гір волею долі зв’язав прихід і відхід з життя в одну цифру – 30. Саме 30 листопада дякуємо Богові за те, що подарував нам радість народження великого співця українського народу, а 30 червня щорічно – сумуємо… Кумир і Гордість. Людина і Майстер. Легенда і Совість. Його ім’я стало музичним пісенним брендом України і відповідає рівневі національного героя. Його багатюща творча спадщина, його величезний авторитет як людини і як художника-митця працюють не лише на сьогодення, а й на майбутнє України. Він один із небагатьох, хто після фізичної смерті залишився живим. У Назарія напрочуд дивна доля. Він був пізньою дитиною: коли народився, татові виповнилося 64 роки. Кажуть, що такі діти неймовірно талановиті. Перша батькова дружина Євдокія Дмитрівна (до заміжжя – Близнюк; 29 лютого 1876 – 9 травня 1945) мала двійко своїх дітей: Тихона Олексійовича Близнюка (5 червня 1906 – 8 березня 1945) і Єлизавету Олексіївну Близнюк (вона вийшла заміж і мешкала в Судилові – передмісті Вижниці, де й померла). Євдокія з Назарієм Танасійовичем дали життя спільному синові Дмитру Назарійовичу Яремчукові (18 жовтня 1914 – 21 серпня 2010). Назарієва мама Марія Даріївна (16 січня 1920 – 21 серпня 1971) від першого подружжя з Тихоном Близнюком народила сина Степана Близнюка (9 грудня 1944 – 11 квітня 2000). Коли Тихон помер від тифу, малесенькому первістку Степанкові було лише чотири місяці. А ще через два місяці, як Марія залишилася самотньою, овдовів і Назарій Танасійович (24 вересня 1887 – 29 квітня 1963). Згодом Марія стала Яремчучкою, засватав її Назар Танасійович. Після війни з фронту не повернулося багато чоловіків, вибору майже не було, тож таким незвичним стало їхнє подружжя. “Молодому” було 59, молодій – 26… Різниця – 33 роки. Яка складна і заплутана вижницька “Санта Барбара” родини Яремчуків. Фактично батько Назарія одружився на невістці своєї першої дружини. І гріха в тому не було ніякого… Доля подарувала їм ще трійко спільних дітей – Богданчика (31 липня 1947 – 19 лютого 2000), Катрусю (народилася 15 липня 1949 року) і наймолодшого Назарчика, який прийшов на білий світ в останній день листопада 1951 року. Різниця між найстаршим Дмитром, який мешкав у далекому канадському Вінніпегу, і Назарчиком становила 37 років. Про свою сім’ю Назарій багато не говорив через існування родинної таємниці, яку впродовж десятиліть воліли не розголошувати за радянських часів. У 1940-их роках, коли на Буковині діяли різні націоналістичні угрупування, Дмитро примкнув до мельниківців, він завжди сповідував лінію СКВУ (Світового Конгресу Вільних Українців). Радянської влади не сприйняв і під чужим прізвищем виїхав за океан. Працював референтом міністра шляхів і сполучень Канади. Юрист за фахом, Дмитро Яремчук, ставши на ноги, допомагав родичам, адже знав, як тяжко живе родина. На надгробному пам’ятникові Дмитрові у Вижниці (тіло кремували і доставили до краю) написано: “Уродженець с. Рівня над Черемошем. Громадянин Канади. Бібліограф, публіцист, юрист. Громадський діяч… Сіяв світле, добре, мудре… Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Рідні”. Брати зустрілися через багато років, коли Назарій став відомим співаком і гастролював за кордоном. Популярні пісні “Нас багато по світу” (вірш Богдана Гури, музика Павла Дворського) і “Лелека з України” (вірш Вадима Крищенка, музика Геннадія Татарченка) присвятив Дмитрові та всім емігрантам, яких доля розкидала по закордонах. Батько, Назарій Танасійович, мав чудовий голос (тенор), яким вирізнявся з-поміж усіх, хто разом з ним співав у церковному хорі. Мати, Марія Даріївна, виросла у багатодітній музичній сім’ї. Ще й досі односельці згадують її чарівне сопрано. Маленький Назарчик увібрав усе найкраще від батька і матері. Йому не було і трьох рочків, як уже вилазив на стільчик (так було краще чути) і підспівував матусі. 1988 року “Смерічка” Назарія Яремчука разом з тріо “Світлиця” (у складі Ліди Михайленко, Ігоря Кушплера і Мар’яна Шуневича) гастролювала в Канаді. “Ми знали, що будемо у Вінніпезі, Торонто і Монреалі, а потім нас чекали у США. Усім після багаторічної радянської “залізної завіси” хотілося за океан. А найбільше цього чекав Назарій, адже у Вінніпезі жив його старший брат Дмитро, з яким він ніколи не бачився, – в деталях пам’ятає той час Мар’ян Шуневич. – Я був свідком трепетної зустрічі братів Яремчуків. Назарію було 39, а Дмитрові – 76… Як шкода, що не було чим зняти той хвилюючий момент на відео. Дмитро приходив до нас на концерти. Ще був радянський час, тож старший Яремчук-канадієць запитував: “Як ви там, хлопці, даєте собі раду?” або: “Чи вас не загноблять, що тут зустрічаєтеся з націоналістами?” А перед поїздкою Назарій мені сказав: “Ти би знав, яку везу “бомбу!” Була це свободолюбива пісня “Гей ви, козаченьки!” (вірш Вадима Крищенка, музика Геннадія Татарченка). На тих гастролях ми не боялися співати нічого, тим паче, що повсюдно на завершення виконували “Повіяв вітер степовий”, “Батькову криницю”, “Ой у лузі червона калина” і наш гімн “Ще не вмерла Україна!” У Торонто мешкали в гуртожитку греко-католицької семінарії. Ось там, у США і Канаді, я відкрив для себе Назарія Яремчука. Як Людину, як Митця, як Патріота. Коли виходив на сцену, весь світився. І добром, і теплом, і любов’ю. Мав від природи неповторний потужний голос і світлу душу. Тому зі свого першого фірмового підскоку заворожував публіку”...
Українська культура в іменах
Кришталевий голос Назарія Яремчука
30 листопада 1951 року народився відомий український естрадний співак, Народний артист і Герой України Назарій Яремчук
Mykhajlo Masliy
“Чи справді там за небокраєм
Не знають наших кривд і мук,
Чи там так ангели співають,
Як наш Назарій Яремчук?”
(Юрій Рибчинський).
Час безжалісний і зрадливий. Нині важко повірити, що його кришталевий, мов гірська вода з карпатських буркутів, голос з волі Божої назавжди влився до космічного оркестру. Назарія Яремчука немає серед нас уже 26 довгих і водночас швидкоплинних літ. Неперевершений співець кохання, красень із синіх гір волею долі зв’язав прихід і відхід з життя в одну цифру – 30. Саме 30 листопада дякуємо Богові за те, що подарував нам радість народження великого співця українського народу, а 30 червня щорічно – сумуємо… Кумир і Гордість. Людина і Майстер. Легенда і Совість. Його ім’я стало музичним пісенним брендом України і відповідає рівневі національного героя. Його багатюща творча спадщина, його величезний авторитет як людини і як художника-митця працюють не лише на сьогодення, а й на майбутнє України. Він один із небагатьох, хто після фізичної смерті залишився живим.
У Назарія напрочуд дивна доля. Він був пізньою дитиною: коли народився, татові виповнилося 64 роки. Кажуть, що такі діти неймовірно талановиті.
Перша батькова дружина Євдокія Дмитрівна (до заміжжя – Близнюк; 29 лютого 1876 – 9 травня 1945) мала двійко своїх дітей: Тихона Олексійовича Близнюка (5 червня 1906 – 8 березня 1945) і Єлизавету Олексіївну Близнюк (вона вийшла заміж і мешкала в Судилові – передмісті Вижниці, де й померла). Євдокія з Назарієм Танасійовичем дали життя спільному синові Дмитру Назарійовичу Яремчукові (18 жовтня 1914 – 21 серпня 2010).
Назарієва мама Марія Даріївна (16 січня 1920 – 21 серпня 1971) від першого подружжя з Тихоном Близнюком народила сина Степана Близнюка (9 грудня 1944 – 11 квітня 2000). Коли Тихон помер від тифу, малесенькому первістку Степанкові було лише чотири місяці. А ще через два місяці, як Марія залишилася самотньою, овдовів і Назарій Танасійович (24 вересня 1887 – 29 квітня 1963). Згодом Марія стала Яремчучкою, засватав її Назар Танасійович. Після війни з фронту не повернулося багато чоловіків, вибору майже не було, тож таким незвичним стало їхнє подружжя. “Молодому” було 59, молодій – 26… Різниця – 33 роки.
Яка складна і заплутана вижницька “Санта Барбара” родини Яремчуків. Фактично батько Назарія одружився на невістці своєї першої дружини. І гріха в тому не було ніякого…
Доля подарувала їм ще трійко спільних дітей – Богданчика (31 липня 1947 – 19 лютого 2000), Катрусю (народилася 15 липня 1949 року) і наймолодшого Назарчика, який прийшов на білий світ в останній день листопада 1951 року. Різниця між найстаршим Дмитром, який мешкав у далекому канадському Вінніпегу, і Назарчиком становила 37 років.
Про свою сім’ю Назарій багато не говорив через існування родинної таємниці, яку впродовж десятиліть воліли не розголошувати за радянських часів. У 1940-их роках, коли на Буковині діяли різні націоналістичні угрупування, Дмитро примкнув до мельниківців, він завжди сповідував лінію СКВУ (Світового Конгресу Вільних Українців). Радянської влади не сприйняв і під чужим прізвищем виїхав за океан. Працював референтом міністра шляхів і сполучень Канади. Юрист за фахом, Дмитро Яремчук, ставши на ноги, допомагав родичам, адже знав, як тяжко живе родина. На надгробному пам’ятникові Дмитрові у Вижниці (тіло кремували і доставили до краю) написано: “Уродженець с. Рівня над Черемошем. Громадянин Канади. Бібліограф, публіцист, юрист. Громадський діяч… Сіяв світле, добре, мудре… Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Рідні”. Брати зустрілися через багато років, коли Назарій став відомим співаком і гастролював за кордоном. Популярні пісні “Нас багато по світу” (вірш Богдана Гури, музика Павла Дворського) і “Лелека з України” (вірш Вадима Крищенка, музика Геннадія Татарченка) присвятив Дмитрові та всім емігрантам, яких доля розкидала по закордонах.
Батько, Назарій Танасійович, мав чудовий голос (тенор), яким вирізнявся з-поміж усіх, хто разом з ним співав у церковному хорі. Мати, Марія Даріївна, виросла у багатодітній музичній сім’ї. Ще й досі односельці згадують її чарівне сопрано. Маленький Назарчик увібрав усе найкраще від батька і матері. Йому не було і трьох рочків, як уже вилазив на стільчик (так було краще чути) і підспівував матусі.
1988 року “Смерічка” Назарія Яремчука разом з тріо “Світлиця” (у складі Ліди Михайленко, Ігоря Кушплера і Мар’яна Шуневича) гастролювала в Канаді. “Ми знали, що будемо у Вінніпезі, Торонто і Монреалі, а потім нас чекали у США. Усім після багаторічної радянської “залізної завіси” хотілося за океан. А найбільше цього чекав Назарій, адже у Вінніпезі жив його старший брат Дмитро, з яким він ніколи не бачився, – в деталях пам’ятає той час Мар’ян Шуневич. – Я був свідком трепетної зустрічі братів Яремчуків. Назарію було 39, а Дмитрові – 76… Як шкода, що не було чим зняти той хвилюючий момент на відео. Дмитро приходив до нас на концерти. Ще був радянський час, тож старший Яремчук-канадієць запитував: “Як ви там, хлопці, даєте собі раду?” або: “Чи вас не загноблять, що тут зустрічаєтеся з націоналістами?” А перед поїздкою Назарій мені сказав: “Ти би знав, яку везу “бомбу!” Була це свободолюбива пісня “Гей ви, козаченьки!” (вірш Вадима Крищенка, музика Геннадія Татарченка). На тих гастролях ми не боялися співати нічого, тим паче, що повсюдно на завершення виконували “Повіяв вітер степовий”, “Батькову криницю”, “Ой у лузі червона калина” і наш гімн “Ще не вмерла Україна!”
У Торонто мешкали в гуртожитку греко-католицької семінарії. Ось там, у США і Канаді, я відкрив для себе Назарія Яремчука. Як Людину, як Митця, як Патріота. Коли виходив на сцену, весь світився. І добром, і теплом, і любов’ю. Мав від природи неповторний потужний голос і світлу душу. Тому зі свого першого фірмового підскоку заворожував публіку”...
НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК.
30 листопада 1951року – в селі Рівня Чернівецької області народився Назарій Яремчук, співак. З ним облетіли світ українські...