Чи багатьом українцям відоме ім'я Михайла Петренка?

А пісні "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю", "Взяв би я бандуру" чули, мабуть, усі.
25 грудня 162 роки тому народився для Неба Михайло Петренко (1817-1862) - український поет Харківської школи романтиків, пісні на його вірші "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю", "Взяв би я бандуру" вважають народними.
"Побачивши вірші українською мовою, В.Бєлінський жорстко засудив їх і побажав "деяким письменникам малоросійським" припинити писати на незрозумілій для всіх, i не існуючій взагалі, українській мові. (Белинский В. Г. Полное собрание сочинений. Том 5, Москва. 1954, с.176–179. (рос.)). Делікатний естет Михайло Миколайович був вражений вироком і припинив писати. Так московський "брат" одним махом убив творчість М. Петренка на цвіту. Мелодію твору "Дивлюсь я на небо" дала Людмила Александрова, дочка генерала Володимира Александрова (автора вірша "Ходить гарбуз по городу"), аранжування Владислава Заремби. Т. Г. Шевченко цього вірша власноручно записав собі в альбом, тому довгий час була легенда, що пісня належить Шевченкові.", - Ганна Черкаська.
"Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…" є однією з двох перших пісень, що були виконані у космосі (12 серпня 1962 р. першим космонавтом-українцем Павлом Поповичем). Це була улюблена пісня видатного українського конструктора Сергія Корольова.
Вперше вірш Михайла Петренка, що починався словами "Дивлюся на небо та й думку гадаю…" включено Олександром Корсуном до поетичної збірки "Сніп" в 1841 р., де вірш мав первісну назву "Недоля".