Мені давно ой, як болить

І ця весна, у плащик вбрана,
І ця задимлена блакить,
І кров на травах полум'яна.
І ці поля при "мінус два".
І ці без зав'язі суниці.
І ця зеленая трава,
Що просить хліба і водиці.
Мені болить крик журавля.
Він прилетів - гнізда немає.
Болить сердешне немовля,
Що маму ніжно обіймає.
Бо час такий, бо все не те.
Не так задумано все Богом.
Бо нині "грішне" є святе,
Бо нині ворог під порогом.
І холод, холод, чорт візьми.
І брак повітря у повітрі.
І ранок скроплений слізьми,
Там, де жили надії світлі.
Мені болить. Ні! Не болить!
Я вже давно живу без болю.
В мені лиш ненависть кипить
До ворогів, що нищать волю.
В мені лиш холод, морозИ,
І над плечами парасоля.
Немає жодної сльози,
Лиш в серці Воля, Воля, Воля!!!
Галина Потопляк.
8.05.25