Є той, хто шукає і творить нове, а є той, хто ниє, скиглить, все бачить в мороку, і інших вводить в оману своїми баченнями світу, бо, так сталось, що авторитет...

Хтось сіє і ростить, хтось топче ті посіви, бо не по його мірці... А те, що та мірка застаріла, втратила актуальність, то таке... Насторожує, що найбільших нападків зазнає українська культура, бо вона, - флюгер відродження нації... І нападають на неї не лише прихильники 95го, - вони лише проявлений пласт бездумних реготунів, від яких чекати на здоровий аналіз творення не слід, - як не слід чекати від них і глибокого занурення в філософію сучасного буття в умовах війни... Нападають на неї і ті, хто не спромігся хоча б на один потужний твір, який залишиться в історії, - щось на кшталт ЩЕДРИКА Леонтовича, чи симфоній Лятошинського, про які, на жаль, мало хто з українців знає... Нападають на поезію, яка неймовірно потужна сьогодні, і пишу це не тому, що серед друзів маю багато поетів, а тому, що ті поети воістину ПОЕТИ... Інше діло, що їх мало пропагують, вони невидимі для загалу, бо екран і реклама, як і мільйони державних вливань, віддані безхребетним потішникам... Є у нас нова сучасна музика, - класична і популярна, і вона потужна... А те, що довкола неї багато хламу і заробітчанства, - так хіба то диво, бо на кожного покупця є свій товар... І чекати від УСІХ українців високої духовності, по меншій мірі, наївно... Не було тисячі років до того, не буде і по нас... І у інших народів картина та ж сама... Проте, художня освіта і просвіта через засоби комунікації людей сьогодні не відповідає часу і потребам українців... Це так... Кажуть, війна... За що ж воюємо... За те, щоб мати що їсти, і щоб воно було своє, за те, щоб мати в що вдягтися, і де жити в комфорті... Чи, в основі, за свою ідентичність, за бачення себе в світі, за своє коріння, а воно у вірі, в мові, в музиці, в книгах, в образотворчому мистецтві, - коли людина, яка шукає себе серед скалок світу, натрапивши на книгу, чи узрівши картину, чи почувши музичний твір, вигукнула в собі, - та я ж українець... І все ВИСОКЕ українське стало їй цікавим... ВИСОКЕ... Бо воно потужне... Є ріст культури в сьогоденні, навіть вибух, але не всі це бачать, і не всім це подобається... Навіть великі човпуться між собою, - так склалася людська природа за тисячі років... Навіть великі, а середняки, чи графомани, яких преміями і званнями піднесли на постамент... Заздрощі, - поганий помічник в творчості... У нас війна, і війна в усьому, і в культурі, - бо саме вона - хоругва нації...
Жнива 2022р Художник Ю.Нагулко