Дорога ШКОЛО!

Сьогодні тяжкий для тебе день, сьгодні ти перестала бути ШКОЛОЮ. Теплі, обжиті стіни, розчинені настіж двері, привітні вікна... Даремно вдивляешся ти в чеканні у безлюдну пустку залитої серпневим золотом вулиці. Вони не прийдуть. Не прийдуть... Не принесуть яскравих квітів, не заллють веселим гомоном затишне подвір'я, не жбурнуть до твого порогу щасливу хвилю юності и надії. Вони вже не будуть з тобою ніколи!
Дорога ШКОЛО!
16 років мого життя (кращих років) пов'язано з тобою. хоч давно не була у твоїх стінах і вже стали дорослими учні, яких навчала, в цей час я сумую разом із тобою. І крається серце від жалю за тим, чого вже на буде. Та воно й тішиться, бо маю що згадати доброго і теплого. Впевнена, що те ж саме відчуває кожна людина у селі, чоловік чи жінка, дитина, бабуся чи дідусь, бо кожної душі торкнулася ШКОЛА і провела від батьківського порогу до Великого Життя.
Сьогодні згадаймо все свіле і добре, все, за що пам'ятаємо і любимо нашу ШКОЛУ.
І живімо майбутнім, дорогенькі!
Низький уклін всім вчителям, учням і жителям села!
Низький уклін тобі, ШКОЛО!