УДК 635.

07:635-154
ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ КУЛЬТУР ЗА ЕКОЛОГО-АДАПТИВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ
В.О. Сидорка, кандидат сільськогосподарських наук
Дніпропетровська дослідна станція ІОБ НААН
Згідно наукових розробок багатьох вчених-аграріїв основний обробіток ґрунту під овочеві культури загальноприйнятий. Обробіток включає лущення, вирівнювання поля, оранку, культивацію зябу. В якості основного обробітку застосовують також фрезерування, культивацію, дискування. Неглибокий обробіток дозволяє зменшити витрати палива, зрошувальну норму, енергоємність виробництва сільськогосподарської продукції, підвищити продуктивність праці, але спричиняє збільшення забур’яненості посівів.
Культури овочево-зернової сівозміни вирощували за двох технологій, які передбачали проведення відповідних операцій, а саме: за базової – традиційні елементи технології, за еколого-адаптивної включали внесення в сівозміні рослинних решток гречки із компенсаційною дозою азотних добрив з розрахунку N10 на одну тонну решток; застосування на глибину 12 – 14 см плоскорізного обробітку ґрунту в якості основного; біологічних засобів захисту рослин проти шкідників.
При проведенні досліджень чисельність бур’янів у посівах впливала на продуктивність праці при першому прополюванні. За еколого-адаптивної технології вирощування томату та капусти продуктивність праці була близькою до базової, а цибулі та моркви – нижчою, порівняно з базовою. За еколого-адаптивної технології перевищення витрат праці відносно базової при прополюванні розсадних томату і капусти були значно меншими – 19 – 127 та 58 – 102 люд.-год./га, ніж культур раннього строку сівби (цибулі та моркви), які складали до 628 та до 780 люд.-год./га відповідно.
Найбільшу шкодочинність у дослідженнях чинили хвороби (рання суха плямистість і фітофтороз) на культурі томату у 2003, 2004 та 2005 рр. За технологій вирощування суттєвої різниці в ураженні хворобами не відмічено. Розвитку хвороб сприяли погодні умови.
На посівах томату та капусти для підтримання ступеня шкодочинності шкідників на безпечному рівні застосовано біологічні засоби захисту рослин (Бітоксибацилін і Актофіт).
Виконання технологічних прийомів за еколого-адаптивної технології у цілому сприяло отриманню урожайності розсадних культур на рівні з базовою технологією і становила 30 т/га (різниця між даними знаходилася у межах помилки досліду).
У перші три роки урожайність цибулі та моркви за обох технологій вирощування знаходилася на одному рівні. Урожайність цибулі сягала 11,8–12,4, моркви 45,2–48,5 т/га. Достовірної різниці між даними не виявлено. У наступні роки зі збільшенням забур’яненості та щільності ґрунту урожайність знижувалася за еколого-адаптивної технології у 2,6 – 3,0 та 1,3 – 3,4 рази відповідно.
Попередник гречки – морква, у цілому, сприяла отриманню рівної урожайності за роки проведення досліджень (у межах 0,71–
0,87 т/га, при несуттєвій різниці даних). Збирання попередника гречки – моркви включало підкопування коренеплодів скобою. Це дозволяло додатково обробляти ґрунт, яким краще засвоювалися опади у вигляді дощу і можна припустити, у ньому краще відбувалась робота мікроорганізмів.
Попередник томат при вирощуванні гречки, поступався моркві. Урожайність гречки становила 0,94 т/га за базової технології і 0,44 за еколого-адаптивної. За еколого-адаптивної технології більша кількість однорічних бур’янів впливала на урожайність у 2004,
2005 рр., тому відповідно менша урожайність в 2004, 2005 рр. за цієї технології.