Ірина Швед «Соняхи» Сину, сину, спи, маленка квітко,Сину, сину, сходить десь війна.

Сину, сину, підростаєш швидко.Як боюсь сказати, що вонаНалетіла в нашу, сину, хату,Заселилась у думках й ві сні.Найстрашніше – втратити нам татаСину сину, соняхи цвітуть…Сходить сонце, сходить кров’ю Схід.Йдуть чужі синочки воювати,І за них помолимось як слід…На твоїх розумних, сину скронях,Боязко цілунки залишу.Ти іще маленький, мамин соняхЯ за тебе Господа прошу.Діти сплять. І рвуться в ніч гармати.Соняхи лягають у росу.То зітхнула важко наніч мати,Стерла сльози і думок грозу.Й знову грози. Дощ вогнів і … гради.Гради! Гради! Градом небозвід.Сучі визволитель-колорадиСіють сім’я пуль свинцевих лід.І під гул тривожних гвинтокрилівВ соняхів дрібненьких німота.І кричать у небо що є силиУ Луганську визрілі жита.Сину-сину спи, маленка квітко,Сину, сину, сходить десь війна…