Прилип на груди автомат, Вже загубив слова про віру, Крізь зуби тільки чо́ртів мат. Холодне лезо ріже спину, Примерзла до щоки сльоза, Ще й вітер, курва, без зупину Січе безжально, мов лоза. Застигли, як в бетоні, берці В полоні не ворушать слід, Гаряча тільки кров у серці, Все інше просто - мертвий лід. Вогнем дуріє клятий ворог, Від жару тільки сніг хрипить, Та сохне в автоматі порох, Та в жилах лише лють кипить. Я не боюсь гармат пожежі, Я вже давно забув про страх, Для духу – не існують ме́жі, Характер – не згорає в прах. Дивуйтесь, паничі, в Європі, Дурійте, кляті москалі, Я не замерз! Я тут! В окопі! Зігрітий з рідної землі!
Любимая Украина!
:Людмила Кнуренко (Тарнавская)
Мороз з’їдає пальців шкіру,
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чо́ртів мат.
Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Застигли, як в бетоні, берці
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто - мертвий лід.
Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме́жі,
Характер – не згорає в прах.
Дивуйтесь, паничі, в Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!