Як Свєтка з веломашини огергенилася

Ото якось поїхали Свєтка, Лєнка й Машка на веломашинах навколо поля, що за двором одразу починалося. У тому році воно було засіяне пшеницею.
Як вийдеш за двір, то одразу жовта пшениця, наче золотий з довгими ворсинками килим перед очима розстеляється. Стоїш, дивишся на це поле і лісосмугу бачиш за ним. Ліворуч видніється густа лісосмуга дерев. Якщо вперед дивитися, то погляд впирається у насаджені дерева, які перетинаються з лісом.
Отож, не довго думаючи, сіли й поїхали Свєтка на веломашині «Україна», а Лєнка з Машкою на своєму «Салютові». Дівчатам було легко їхати у ту сторону, що вела до лісосмуги ліворуч.
Вже й Мотьку у малинових кущах минули. Аж тут доїхали до тієї хати, де раніше Пріська жила. І тут почалося, бо потрібно ж було повертати праворуч, щоб понад лісосмугою їхати.
Свєтка ще на тій величезній веломашині «Україні» поганенько їздила. До педалів діставала, але як сиділа на сідушці, то до землі ногами не діставала зовсім. І як потрібно було повертати, то для Свєтки то була ціла історія. Бо потрібно було їй злізти з тієї веломашини і розвертатися держачи веломашину у руках. А вже потім нахилити двоколісний транспорт до себе і,перекинувши ногу через раму, всістися на сідушку. Потім поставивши праву ногу на педалю відштовхнутися лівою ногою від землі і їхати, куди очі дивляться.
Ото там біля лісосмуги, проробивши усю цю нелегку роботу, Свєтка таки поїхала далі з Лєнкою і Машкою, хоча щось їй таки підказувало, що потрібно злізти з тієї веломашини і повертатися додому пішки, поки коліна і лікті цілі.
Поїхавши понад цією лісосмугою Свєтці довелося знову злазити з веломашини, коли був поворот праворуч. Аж далі була крута дорога вниз. І Свєтка таки порозбивала у той день і лікті, і коліна. Сталося це через те, що вона відпустила педалі, коли з'їжджала з горки. Це сталося випадково, бо дорога була дуже крута, а Свєтка на великій веломашині була дуже мала. І як кажуть у телевізорі «не впоравшися з керуванням», вона таки огергенилася з тієї веломашини.
Ото було, мабуть, видовище незабутнє для Лєнки й Машки Тризнячок. Свєтка кричить, педалі самі по собі обертаються. Онучка Білецьких вчепилася у руля, наче це допоможе і летіла вже не бачивши дороги крізь свої сльози.
Та коли нарешті вже впала з тієї веломашини, перекинувшися десь у кінці тієї крутої дороги. Впала Свєтка майже вдало, якби не будяки, на які приземлилася її ліва дупа.
Лєнка з Машкою допомогли Свєтці дійти вже пішки додому. Там баба Галя саме сиділа у кухні на своєму маленькому стільчику біля холодильника. Побачивши Свєтку, баба Галя взяла свої баночки з настоянками, йод, «зеленку», вату і почала лікувати внучку.
А більше Свєтка після того ні з якої горки на веломашині не зֹ'їжджала, бо дуже боялася.