🖤💔 Знаєте, що написав Матвійко Чікмарьов за декілька днів

до того, як його, трирічного братика та їхню маму розстріляли
новітні фашисти в окупованій Бучі?
«Зараз я сиджу у підвалі та пишу цей текст, я хвилююсь за свою родину, тому що у Бучі щодня йдуть бої. Ми є щитом для нашої столиці – Києва. Якщо мені було 18 років, я би пішов воювати за Україну. Але мені лише 9...»
А вже 6 березня 2022 року під час спроби евакуюватись
їхню автівку обстріляли.
Мама Маргарита, синочки Клим та Матвій загинули відразу.
Живим залишився тільки тато, йому ледве вдалося врятуватися, та він залишився без ноги.
Тіла жінки й дітей майже місяць пролежали в машині.
Лише наприкінці березня мешканці Бучі дістали тіла загиблих з автомобіля та поховали у дворі церкви.
Неможливо писати про це з холодним розумом.
Та ця дитина варта того, щоб знали про неї та її родину.
Яку знищили ординці.
Яким немає місця на землі.
Як і тим внутрішнім ворогам, що відчинили їм двері в Україну. ❤️‍🩹