ЗАГИНУЛА З КОХАНИМ В ОДИН ДЕНЬ

Він помирав у неї на очах. Поранена, не вірила кричала.
Життя вже не було в його очах всі турнікети з себе позривала.
Просила, що є сили:
- Зачекай!
Стало так темно.
- Мій коханий, де ти!!!
Летіли дві душі до Бога, в рай, так, як колись Ромео і Джульєтта.
Без нього жити не хотіла й дня. Не давала себе врятувати..
Тепер, на небі, Гуцулка і Броня, про них віками будуть пам'ятати..
Оксана з дитинства не така як всі і так як інші не хотіла жити. Її дитинство - це босоніж по росі, але так мріяла щоб армії служити.
Не знали розкоші і небагато ми жили, Оксана завжди трудилась працювала хоч небагато ми усі жили, та берегли тоді усе, що мали.
Мріяла вирости, на ноги швидше стати.
Вміла усе, роботи не боялась.
За кордоном довелося працювати батькам, племінникам допомогти старалась.
Характер впертий надзвичайна сила, була з тих хто не звикли відступати. Україну, понад усе, любила, тому й пішла від ката захищати.
З кулеметом в пеклі, на нулю, не боялася, не нарікала. Сашка зустріла там, любов свою, яку так довго у житті шукала.
Він з 2014 воював.
В ньому відвага, мужність, сила. Руки Оксани вже не відпускав, війна навіки їх благословила.
Мріяли собі купити дім. Ремонт зробити в ньому планували.
Щоб щастя поселилось на вік в нім, а діти їх батьками називали.
Весілля, як закінчиться війна... А смерть за ними слідом вже ходила. Забрала двох у небеса вона, їм Ангели подарували крила.
Десь там, у вічності, тепер, їх новий дім..
Господь всі рани допоміг зцілити. Життям і смертю довели усім, кохання вічне і його не вбити..
Запам'ятайте Героїв імена. Відважних, мужніх воїнів, родину.
Слава вам Гуцулка і Броня, які померли в один день за Україну.
Автор Соломія Українець