Літа, літа, немов би й не жила,

Так швидко юність, молодість пройшла.
Ступила осінь на поріг до нас,
І швидше все летить життєвий час.
У клопотах, проблемах живемо,
Крізь перешкоди далі ідемо.
Уроки доля непрості дає,
Нехай новий світанок настає.
Мов намистини, я зберу літа
Хай гріє душу осінь золота.
Сміється сонце, ранок п'є росу,
Здоров'я рідним в Бога я прошу.
Роки, роки, не стримати ваш плин,
То мед солодкий, то гіркий полин.
Та треба жити, щоб там не було,
Хай оминають сльози, горе, зло!
Наталія Кузьменко