ЖУРАВКА

У дворі журавка з раненим крилом,
Так жалібно і сумно поглядає в небо.
Летять ключі в блакиті над селом,
На зиму в теплий край летіти треба.
Птахи кружляють, кличуть в вирій,
Курличуть, наче бачаться в останнє.
Скотилася сльозинка, по пір’їнці сірій,
Сумне й гірке прощання з ними раннє.
Крик журавлів лунає над подвір’ям,
Не хочуть подругу залишить в біді,
Палає а темнім небі Стожарів сузір’я,
Журавлина пір’їнка пливе по воді.
Полетіли птахи, не діждались журавки,
Марно в небо вона поглядає щодня.
Туга вчепилася - гірше пекучої п’явки,
Немов би назавжди її залишила рідня.
З дерев вже злетіла дорога позолота,
Сиві тумани вляглись на порожні поля.
Пізня осінь поволі пішла за ворота,
Раннім заморозком вкрилася земля.
Незвично пташині з людьми зимувать,
Сниться літнє тепло їй, і сонячні дні,
Коли буде можливість у небо злітать,
Та лишаться в минулому будні сумні.
@ Л. Нех