Людині, справді, треба небагато…

Здоров’я, спокій і затишна хата,
Щоб поруч було віддане плече,
Яке підтримає, сльозу зітре,
Достаток, щоб безбідно жити,
Уміння тішитись й любити…
Людині не завжди потрібне свято,
Щоби себе щасливим відчувати,
Важливо цінувати кожен день
За те, що є… і шанс новий дає…
І бути вдячним щиро від душі
І за проблеми, і за блага всі,
За кожен перенесений урок,
За кожен зроблений щоденно крок,
Бо невідомо, що чекає завтра,
Життя в цю мить… оце і є вже свято…
© Наталія Константинюк