До магазину одягу зайшла літня жінка.

Сиве, не вкладене волосся, втомлене обличчя, стара футболка, стоптані сандалі.
У руках — зім’ятий поліетиленовий пакет.
Щойно вона переступила поріг, дві продавчині кинули одна на одну косі погляди:
— Та вона нічого не купить…
— Напевно просто прийшла подивитися…
Жінка тихо запитала:
— У вас є сукні для свята?
Продавчині перезирнулися. Одна відповіла з легкою зневагою:
— А для чого вам така сукня? Тут продається щось… елегантне.
Жінка мовчки опустила очі. Але не пішла.
Вона продовжила переглядати вішалки.
Раптом зупинилася, дістала червону сукню, притисла її до грудей і посміхнулась:
— Оце саме те, що треба, — прошепотіла.
Продавчині не стримали іронічної усмішки. Аж поки одна з них не підійшла:
— Вона коштує понад п’ять тисяч. Ви справді збираєтесь її купити?
Жінка дістала з пакета старий конверт.
Розгорнула його і висипала вміст на прилавок — купюри, дрібні монети, частина з них зім’ята, деяка — вже потріпана.
Але сума була… точна.
Настала тиша.
— Для кого ця сукня? — обережно запитала продавчиня, вже зовсім іншим тоном.
Жінка відповіла, дивлячись просто перед собою, з вологими очима:
— Для моєї доньки.
Сьогодні їй мало б виповнитися 18.
Я народила її тоді, коли вже майже втратила надію стати матір’ю.
Лікарі казали, що це неможливо. Але Бог подарував мені її.
Вона померла два місяці тому…
Але я пообіцяла, що в день її повноліття я принесу ту сукню, яку вона найбільше хотіла.
Цю — вона показала мені її на фото. Перед тим, як піти…
⸻
💔 Ми так часто судимо людей за зовнішністю, не маючи жодного уявлення, який біль вони несуть у собі.
І коли дивимось тільки на оболонку — можемо не помітити головного:
Любові, яку людина все ще здатна дарувати… навіть якщо вже нікому.
Джерело: Кенгуру. #Сумно