Коса українки: не просто зачіска, а код нації

Довга коса — один із найдавніших і найсильніших символів української жінки. Вона уособлювала не лише красу, а й життєву силу, дівочу чистоту, зв’язок із землею й рідною традицією.
У давнину дівчата заплітали одну косу, прикрашаючи її стрічками: кожна стрічка — з особливим кольором і значенням. Наприклад, червона — любов і кров роду, зелена — надія, жовта — сонце й достаток.
Коли дівчина виходила заміж, косу розплітали — це був цілий обряд, знак переходу в новий статус. Уже жінки носили дві коси, заплетені й сховані під очіпком чи хусткою.
У важкі часи, коли забороняли українську мову, культуру й одяг, коса залишалась тихим спротивом — німа, але вперта ознака «я — українка».
Сьогодні багато дівчат повертають цю традицію: плетуть косу як акт поваги до предків, як модний елемент, як частину свого “я”