Жіночі українські головні убори.

Намітка
Настають моменти коли в моді починає діяти закон — "Модною є стара забута мода". Отож сьогодні піде мова про головні жіночі убори наших предків, і як їх можна використовувати сучасним модницям!
Для Украïни характерним був так званий рушниковий тип жіночих головних уборів. Прямокутний платовий жіночий головний убір називався наміткою (переміткою). По суті намітки є великими рушниками, по-різному замотаними довкола голови (що в свою чергу доводить старовинність і архаïчність украïнських рушників, адже старовинних рушників не зберіглось і не могло зберігтись).
Намітка — це лляна, рідше конопляна тонка або взагалі прозора, часом підкрохмалена тканина, що має довжину приблизно 5 м, а ширину 50 см. Кінці її прикрашали нескладним орнаментом здебільшого червоного кольору. Найхарактернішим способом пов’язування цього типу вбрання на Середній Наддніпрянщині було обгортання навколо очіпка та пов’язування пишним бантом ззаду. Цей бант разом із кінцями намітки спускався на спину.
З часом ïх розміри і спосіб носіння змінювались (так само, як і різними є регіональні особливості чи навіть відмінності між сусідніми селами одного етнорегіону).
Намітки носили безумовно по всій Украïні, а наприкінці 19 ст. на початку 20 ст. ïï все ще в тій чи іншій мірі носили ще у багатьох регіонах. Та найбільше, мабудь, у Поліссі, де намітка залишилась єдиним народним головним убором.
Намітки ще довго носились шляхтою, а просто залежними міщанами, то й до 18 ст.
Селяни ж носили намітку дуже довго, аж до того, як наприкінці 19 ст. покупні хустки стилізовані під східні ïх не почали серйозно заміщувати.