Кажуть, що людина ніколи не повертається з подорожі такою, якою була до неї.

Цього разу я якось особливо це відчула...💙
.
Отож, готуйтеся читати
(P.S. знову для тих, хто багато читати не любить - йшли на Говерлу через Петрос. Пішло не по плану. А що пішло не так, все ж треба читати😄)
.
Це мала бути екстремальна мандрівка "Заповіт". Бо мали на Говерлі зачитати "Заповіт" Шевченка. А маршрут називався "через Петрос на Говерлу" або ж "а ти взагалі бачив, скільки часу до того Петроса йти" :)
Нас було 9, добре, що всі 9 і повернулись.
Спершу все було ОК. Те, що ми не бачили вершин, бо вони були в хмарах, нас тоді ще не лякало. Було лише холодно... А потім Іван дав нам лижні окуляри... і почалося🙃. Ті кілометри до вершини - здавалося, ти йдеш вічність. Вітер настільки сильний, що тебе просто зносить, ліва частина окуляра замерзла. Єдиний "Промінь сонця" у цей день ти постійно бачиш перед собою, як маленьку чорну крапочку, до якої треба ще дійти.
Біля сьомої години вечора, було вже темно і нам залишалися метри до вершини, але за обставин (не пояснюю яких) ми повернулися.
Далі по плану - відмерзли (бо одяг і наплічники були повністю в льоду), зігрілися, виспалися, зачитали "Заповіт", пофоткалися і спустилися. Далі... історія замовчує 🙌
.
Отак написала багацько тексту. Але насправді, щоб це відчути - потрібно це пройти. Не зважаючи на погоду, молитви та Іздрика Оксани, непідкореної вершини Петроса, часом зовсім поганий настрій і промерзле всьо (!) - ми щось таки зробили..для себе найбільше💪
P. P. S. напевне, це був один із моїх найтепліших, таких атмосферних походів🎈
Дякую.
💙💚 @ Марія Насипана