Чарівний зелений дивосвіт Ватутіного та його околиць
Серед місцевих рослин Ватутіного та його околиць ростуть і чужинці – екзоти. Найбільше їх можна побачити у безпосередній близькості до людських осель: на алеях міста, у парку і сквері, пришляхових смугах. Серед екзотичних рослин можна знайти представників різних географічних регіонів планети. Екзоти оточують нас всюди, без них сьогодні важко уявити пейзаж міста Ватутіне та його околиць, села Скаливатка. Штучне вирощування рослин у районах, де вони раніше не зустрічалися, називається інтродукцією. Справедливо шанують вічнозелені дерева і кущі. І справді, що може прикрасити проспект, сквер, парк, як стрімкі піраміди ялин чи золотаві крони туй. Ботаніки відносять шпилькові до Голонасінних рослин. Це значить, що насіння у них розвивається без плоду – просто на поверхні шишкових лусочок. Ще у покладах тріасового періоду палеонтологи знаходять скам’янілі відбитки листя і деревини гінкго. Сьогодні у дикому стані зустрічається лише в горах Китаю. «Жива скам’янілість» - гінкго дволопатеве росте на присадибній ділянці ватутінця Михайла Сергійовича Черкасова. Це дерево — одне з найстаріших дерев нашої планети, що збереглося до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн років тому, і є пращуром сосни та ялини. Серед усіх шпилькових виділяються туї з родини Кипарисових. Туя західна походить зі сходу Північної Америки. Десятки садових форм нараховує цей вид. До родини Кипарисових належать і ялівці. У нашому міському парку, сквері «Пам’ять» поширені ялівець віргінський та ялівець козачий. За високу якість деревини ялівець віргінський в Америці називають олівцевим деревом. Ботаніки нараховують до 100 видів сосен, серед яких є чимало екзотичних рослин. Однією з них, що зростає у Ватутіному, є сосна Веймутова. Вона досягає у Північній Америці 75 м заввишки. З деревини виготовляють олівці, сірники, фанеру. Модрина (лиственница) – лісоутворююча рослина Сибіру. У нашій флорі це єдине листопадне шпилькове дерево. Розкішні палаци Венеції майже 500 років тому було закладено на модринових сваях. Серед ялинових чимало дивовижних екзотів. Але найбільш відома ялина колюча та її паркові форми. Всі добре знають ці сріблясті, блакитні й сизі ялинки. Походить ялина колюча з Скелястих гір. Важливою декоративною шпильковою рослиною флори є червонокнижний тис ягідний (негний-дерево; червоне дерево). Його вік може сягати 3000-4000 років. Пліній Старший та Діоскорид називали його деревом смерті. Переважна більшість екзотів нашого міста та його околиць належить до Квіткових чи Покритонасінних рослин. Чи звертали ви увагу на будову квітки? Насінний зачаток там надійно схований у зав’язі… Магнолія Кобус – відрізняється порівняно дрібним шкірястим листям і гарними білими квітками, які розпускаються до облиствлення. Походить вона з Японії і Кореї. Горіх волоський походить з Середньої Азії і Південної Європи. Розводять його масово і в Америці. Таволга Вангутта з родини Розових. Вона гібридного походження і тому в дикому стані не зустрічається. Пухироплідник калинолистий походить з Північної Америки. Хеномелес японський (айва японська) – походить з Японії. Айва звичайна. Походить вона з Кавказу й Середньої Азії. Аронія чорноплідна, яку часто називають чорноплідною горобиною. Походить з Північної Америки. Найбільш поширений серед бузків є бузок звичайний, який походить з Балкан. Форзиція звисаюча походить з Китаю. Дуб червоний походить з Північної Америки і відрізняється більш розсіченим листям. Гортензія великолиста. Походить вона з Китаю та Японії. Чубушник походить з Америки і Азії. У нас цю рослину невірно називають жасмином. Жимолость татарська. Квітами кохання її називають цілком заслужено. Пригляньтеся лише до квіток та плодів жимолості: вони завжди живуть попарно на одній квітко- або плодоніжці. У міському парку росте клен татарський, невисокий покручений кущ. Листки клена татарського дуже своєрідні, несхожі на листя інших кленів. Вони трилопатеві, майже яйцевидні. Молоді крилатки цієї рослини влітку виділяються яскравим червоним кольором. Сумах пухнастий (оцтове дерево). Походить з Північної Америки, де його плоди часто використовують для одержання оцтової кислоти. Популярна назва цього дерева – «оленячі роги», пов’язана з своєрідною формою крони сумаха, яка складається з кількох, розгалужених, товстих, покритих густим опушенням гілок – справжнісінькі оленячі роги. Бархат амурський називають ще корковим деревом. Робінія несправжньоакація (неправильна назва – акація біла). Походить вона з Північної Америки. Гледичія триколючкова. На батьківщині, в Північній Америці, - це 45-метрові дерева, а голки в них – до 50 см завдовжки. У Ватутінському міському парку шпичаки цієї рослини досягають 5-10 см завдовжки, за що її іноді називають «деревом-воїном». Аморфа чагарникова (кущова)— рослина родини Бобових. Походить з Північної Америки, інтродукована в Європі та Азії. Фітомеліоративна, лікарська, медоносна, олійна, ефіроолійна, танідоносна і декоративна рослина. Самшит вічнозелений. Походить він з Передньої Азії. Рожа сирійська – гібіскус. Походить – царівна осені – з Індії та Китаю. Тамарикс називають ще безсмертницею за надзвичайну життєздатність. Бісерний кущ. Боже дерево. Походить з Азії та Південної Європи. Катальпа бігнонієвидна походить з посушливого півдня Сполучених Штатів. Ще це дерево називають - макаронне дерево. «Катальпа» (Catalpa syringaefolia), тобто «крилата голова» (з карибської). Завдяки великому листю серцевидної форми катальпу називають «деревом з вухами слона». Кампсис китайський (Текома) – повзуча ліана. Походить з Далекого Сходу. Магонія падуболиста походить з Північної Америки. Шовковиця біла походить з Китаю. Ваточник сирійський. Каучуконос. Походить з Північної Америки. Гірчак сахалінський, сахалінська гречка. На клумбах росте ще одна дивовижна вічнозелена рослина - юкка нитчаста. Це багаторічна кореневищна лілія. Походить вона з Північної Америки, де вона зустрічається на півдні від Кароліни до Флориди. На території м. Ватутіне та с. Скаливатка ростуть й інші рослини-екзоти. Об’єкти природно-заповідного фонду м. Ватутіне та його околиць Ватутінський міський парк – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Колекція цінних порід дерев і кущів. Місце відпочинку населення. Площа 31.88 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 27.06.72 р. № 367. Сквер «Пам’ять» (м. Ватутіне Черкаської області) – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Колекція цінних порід дерев і кущів. Місце відпочинку населення. Площа 0,8 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 15.11.07 р. № 136-17/V. Скаливатський гідрологічний заказник місцевого значення (с. Скаливатка; м. Ватутіне). Болото з типовою рослинністю. Площа 5,2 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 28.11.79 р. № 597. ЛІТЕРАТУРА Природно-заповідний фонд Черкаської області / уклад. Т.Ф. Коноваленко, О.С. Барило, І.М. Карастан. — Черкаси: Вертикаль, 2006. — С. 93-94. Свояк Н.І. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області / Н.І. Свояк, Н.М. Фоміна. – Черкаси: Вертикаль, 2012. – С. 93-94. Ватутіне: вчора і сьогодні (історія міста в нарисах і спогадах). — К.: Колорит, 2007. — С. 94-98. Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. — С. 143-144; 167-192. Бурій, В. М. Твоє Ватутіне від А до Я: корот. словник — довід. / Валерій Бурій. — Ватутіне — Черкаси: Витоки, 2003. – С. 8; 11. Валерій Михайлович Бурій: біобібліогр. покажч.; тексти. — Черкаси: Вертикаль, 2013. — С. 105-139. Життєві істини Валерія Бурія: зб. ст. і матеріалів. — Черкаси: Вертикаль, 2012. — С. 43-45; 47-49. *** Все Ваше переглянула-перечитала. Вражає, крім неймовірної працездатності, ще широта охоплених відомостей. Від «Народно-православного календаря» (котрий, у свою чергу, охоплює як релігійні, так і фольклорно-етнографічні й навіть просто кулінарні цікавинки), - до цікаво й докладно виписаної місцевої флори й фауни («Лисича Балка…»). І все - крізь призму насамперед історії та літератури. Це особливо помітно у «Вибраних розвідках…». А вже наведені Вами цитати з роману Володимира Кисельова про Ватутіне 60-х років – то й узагалі диво!.. У надісланій Вами антології «Рідне місто моє» є чимало з описаних Вами тут авторів, і це допомагає краще пізнати того чи іншого письменника. Оригінальний підхід – у формі енциклопедії – підібрали Ви і у викладі історії Вашого рідного містечка («Твоє Ватутіне від А до Я»). Він символічний, бо під однією обкладинкою мовби зібрав усю широту Ваших зацікавлень. (З листа) Марина ПАВЛЕНКО, член Національної спілки письменників України *** ВАЛЕРІЙ БУРІЙ Педагог, краєзнавець, журналіст, просвітянин. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України. Народився 15 лютого 1957 р. в с. Лисича Балка Катеринопільського району Черкаської області. Закінчив Звенигородський сільськогосподарський технікум, Черкаський державний педагогічний інститут (нині Національний університет імені Богдана Хмельницького), Київський університет імені Т. Шевченка та Віденську (Австрія) міжнародну Біблійну школу. Працював учителем Ватутінської загальноосвітньої школи №6, кореспондентом, літературним співробітником Ватутінської міської газети «Місто робітниче», викладачем Уманської філії бізнес-коледжу Європейського університету та Ватутінської філії Черкаського медичного коледжу, директором приватного підприємства «Сплайн» (м. Ватутіне). З 2011 року – на творчій роботі. Автор книг: «Твоє Ватутіне від А до Я» (2003), «Вибрані розвідки, статті та замітки» (2008; 2016), «Лисича Балка: відома та невідома» (2009), «Народно-православний календар» (2009), «Штрихи до біографій» (2014), «Ватутінезнавство: події, факти, персоналії» (2015), співавтор книги «Ватутіне: вчора і сьогодні» (2007); публікацій у періодиці – близько 1150.
Краєзнавці Шевченкового краю
Чарівний зелений дивосвіт Ватутіного та його околиць
Серед місцевих рослин Ватутіного та його околиць ростуть і чужинці – екзоти. Найбільше їх можна побачити у безпосередній близькості до людських осель: на алеях міста, у парку і сквері, пришляхових смугах. Серед екзотичних рослин можна знайти представників різних географічних регіонів планети. Екзоти оточують нас всюди, без них сьогодні важко уявити пейзаж міста Ватутіне та його околиць, села Скаливатка. Штучне вирощування рослин у районах, де вони раніше не зустрічалися, називається інтродукцією.
Справедливо шанують вічнозелені дерева і кущі. І справді, що може прикрасити проспект, сквер, парк, як стрімкі піраміди ялин чи золотаві крони туй. Ботаніки відносять шпилькові до Голонасінних рослин. Це значить, що насіння у них розвивається без плоду – просто на поверхні шишкових лусочок.
Ще у покладах тріасового періоду палеонтологи знаходять скам’янілі відбитки листя і деревини гінкго. Сьогодні у дикому стані зустрічається лише в горах Китаю. «Жива скам’янілість» - гінкго дволопатеве росте на присадибній ділянці ватутінця Михайла Сергійовича Черкасова. Це дерево — одне з найстаріших дерев нашої планети, що збереглося до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн років тому, і є пращуром сосни та ялини.
Серед усіх шпилькових виділяються туї з родини Кипарисових. Туя західна походить зі сходу Північної Америки. Десятки садових форм нараховує цей вид.
До родини Кипарисових належать і ялівці. У нашому міському парку, сквері «Пам’ять» поширені ялівець віргінський та ялівець козачий. За високу якість деревини ялівець віргінський в Америці називають олівцевим деревом.
Ботаніки нараховують до 100 видів сосен, серед яких є чимало екзотичних рослин. Однією з них, що зростає у Ватутіному, є сосна Веймутова. Вона досягає у Північній Америці 75 м заввишки. З деревини виготовляють олівці, сірники, фанеру.
Модрина (лиственница) – лісоутворююча рослина Сибіру. У нашій флорі це єдине листопадне шпилькове дерево. Розкішні палаци Венеції майже 500 років тому було закладено на модринових сваях.
Серед ялинових чимало дивовижних екзотів. Але найбільш відома ялина колюча та її паркові форми. Всі добре знають ці сріблясті, блакитні й сизі ялинки. Походить ялина колюча з Скелястих гір.
Важливою декоративною шпильковою рослиною флори є червонокнижний тис ягідний (негний-дерево; червоне дерево). Його вік може сягати 3000-4000 років. Пліній Старший та Діоскорид називали його деревом смерті.
Переважна більшість екзотів нашого міста та його околиць належить до Квіткових чи Покритонасінних рослин. Чи звертали ви увагу на будову квітки? Насінний зачаток там надійно схований у зав’язі…
Магнолія Кобус – відрізняється порівняно дрібним шкірястим листям і гарними білими квітками, які розпускаються до облиствлення. Походить вона з Японії і Кореї.
Горіх волоський походить з Середньої Азії і Південної Європи. Розводять його масово і в Америці.
Таволга Вангутта з родини Розових. Вона гібридного походження і тому в дикому стані не зустрічається.
Пухироплідник калинолистий походить з Північної Америки.
Хеномелес японський (айва японська) – походить з Японії.
Айва звичайна. Походить вона з Кавказу й Середньої Азії.
Аронія чорноплідна, яку часто називають чорноплідною горобиною. Походить з Північної Америки.
Найбільш поширений серед бузків є бузок звичайний, який походить з Балкан.
Форзиція звисаюча походить з Китаю.
Дуб червоний походить з Північної Америки і відрізняється більш розсіченим листям.
Гортензія великолиста. Походить вона з Китаю та Японії.
Чубушник походить з Америки і Азії. У нас цю рослину невірно називають жасмином.
Жимолость татарська. Квітами кохання її називають цілком заслужено. Пригляньтеся лише до квіток та плодів жимолості: вони завжди живуть попарно на одній квітко- або плодоніжці.
У міському парку росте клен татарський, невисокий покручений кущ. Листки клена татарського дуже своєрідні, несхожі на листя інших кленів. Вони трилопатеві, майже яйцевидні. Молоді крилатки цієї рослини влітку виділяються яскравим червоним кольором.
Сумах пухнастий (оцтове дерево). Походить з Північної Америки, де його плоди часто використовують для одержання оцтової кислоти. Популярна назва цього дерева – «оленячі роги», пов’язана з своєрідною формою крони сумаха, яка складається з кількох, розгалужених, товстих, покритих густим опушенням гілок – справжнісінькі оленячі роги.
Бархат амурський називають ще корковим деревом.
Робінія несправжньоакація (неправильна назва – акація біла). Походить вона з Північної Америки.
Гледичія триколючкова. На батьківщині, в Північній Америці, - це 45-метрові дерева, а голки в них – до 50 см завдовжки. У Ватутінському міському парку шпичаки цієї рослини досягають 5-10 см завдовжки, за що її іноді називають «деревом-воїном».
Аморфа чагарникова (кущова)— рослина родини Бобових. Походить з Північної Америки, інтродукована в Європі та Азії. Фітомеліоративна, лікарська, медоносна, олійна, ефіроолійна, танідоносна і декоративна рослина.
Самшит вічнозелений. Походить він з Передньої Азії.
Рожа сирійська – гібіскус. Походить – царівна осені – з Індії та Китаю.
Тамарикс називають ще безсмертницею за надзвичайну життєздатність. Бісерний кущ. Боже дерево. Походить з Азії та Південної Європи.
Катальпа бігнонієвидна походить з посушливого півдня Сполучених Штатів. Ще це дерево називають - макаронне дерево. «Катальпа» (Catalpa syringaefolia), тобто «крилата голова» (з карибської). Завдяки великому листю серцевидної форми катальпу називають «деревом з вухами слона».
Кампсис китайський (Текома) – повзуча ліана. Походить з Далекого Сходу.
Магонія падуболиста походить з Північної Америки.
Шовковиця біла походить з Китаю.
Ваточник сирійський. Каучуконос. Походить з Північної Америки.
Гірчак сахалінський, сахалінська гречка.
На клумбах росте ще одна дивовижна вічнозелена рослина - юкка нитчаста. Це багаторічна кореневищна лілія. Походить вона з Північної Америки, де вона зустрічається на півдні від Кароліни до Флориди.
На території м. Ватутіне та с. Скаливатка ростуть й інші рослини-екзоти.
Об’єкти природно-заповідного фонду м. Ватутіне та його околиць
Ватутінський міський парк – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Колекція цінних порід дерев і кущів. Місце відпочинку населення. Площа 31.88 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 27.06.72 р. № 367.
Сквер «Пам’ять» (м. Ватутіне Черкаської області) – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Колекція цінних порід дерев і кущів. Місце відпочинку населення. Площа 0,8 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 15.11.07 р. № 136-17/V.
Скаливатський гідрологічний заказник місцевого значення (с. Скаливатка; м. Ватутіне). Болото з типовою рослинністю. Площа 5,2 га. Оголошено об’єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 28.11.79 р. № 597.
ЛІТЕРАТУРА
Природно-заповідний фонд Черкаської області / уклад. Т.Ф. Коноваленко, О.С. Барило, І.М. Карастан. — Черкаси: Вертикаль, 2006. — С. 93-94.
Свояк Н.І. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області / Н.І. Свояк, Н.М. Фоміна. – Черкаси: Вертикаль, 2012. – С. 93-94.
Ватутіне: вчора і сьогодні (історія міста в нарисах і спогадах). — К.: Колорит, 2007. — С. 94-98.
Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. — С. 143-144; 167-192.
Бурій, В. М. Твоє Ватутіне від А до Я: корот. словник — довід. / Валерій Бурій. — Ватутіне — Черкаси: Витоки, 2003. – С. 8; 11.
Валерій Михайлович Бурій: біобібліогр. покажч.; тексти. — Черкаси: Вертикаль, 2013. — С. 105-139.
Життєві істини Валерія Бурія: зб. ст. і матеріалів. — Черкаси: Вертикаль, 2012. — С. 43-45; 47-49.
***
Все Ваше переглянула-перечитала. Вражає, крім неймовірної працездатності, ще широта охоплених відомостей. Від «Народно-православного календаря» (котрий, у свою чергу, охоплює як релігійні, так і фольклорно-етнографічні й навіть просто кулінарні цікавинки), - до цікаво й докладно виписаної місцевої флори й фауни («Лисича Балка…»). І все - крізь призму насамперед історії та літератури. Це особливо помітно у «Вибраних розвідках…». А вже наведені Вами цитати з роману Володимира Кисельова про Ватутіне 60-х років – то й узагалі диво!.. У надісланій Вами антології «Рідне місто моє» є чимало з описаних Вами тут авторів, і це допомагає краще пізнати того чи іншого письменника. Оригінальний підхід – у формі енциклопедії – підібрали Ви і у викладі історії Вашого рідного містечка («Твоє Ватутіне від А до Я»). Він символічний, бо під однією обкладинкою мовби зібрав усю широту Ваших зацікавлень. (З листа)
Марина ПАВЛЕНКО,
член Національної спілки письменників України
***
ВАЛЕРІЙ БУРІЙ
Педагог, краєзнавець, журналіст, просвітянин. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України. Народився 15 лютого 1957 р. в с. Лисича Балка Катеринопільського району Черкаської області. Закінчив Звенигородський сільськогосподарський технікум, Черкаський державний педагогічний інститут (нині Національний університет імені Богдана Хмельницького), Київський університет імені Т. Шевченка та Віденську (Австрія) міжнародну Біблійну школу. Працював учителем Ватутінської загальноосвітньої школи №6, кореспондентом, літературним співробітником Ватутінської міської газети «Місто робітниче», викладачем Уманської філії бізнес-коледжу Європейського університету та Ватутінської філії Черкаського медичного коледжу, директором приватного підприємства «Сплайн» (м. Ватутіне). З 2011 року – на творчій роботі. Автор книг: «Твоє Ватутіне від А до Я» (2003), «Вибрані розвідки, статті та замітки» (2008; 2016), «Лисича Балка: відома та невідома» (2009), «Народно-православний календар» (2009), «Штрихи до біографій» (2014), «Ватутінезнавство: події, факти, персоналії» (2015), співавтор книги «Ватутіне: вчора і сьогодні» (2007); публікацій у періодиці – близько 1150.