СЛОВО ПРО СЕРГІЯ ТКАЧЕНКА (ДО 60-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ТКАЧЕНКО Народився 24 січня 1957 року в с. Надточаївці на Шполянщині. Роки дитинства і ранньої юності С. Ткаченко провів у рідному Кобзаревому селі (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну), що, безумовно, вплинуло на формування і поетичного таланту, і характеру. Після закінчення середньої школи навчався у Черкаському педагогічному інституті. Віршувальницький 'клопіт' у С. Ткаченка з'явився ще в шкільному віці, бо у студентському гурті за ним міцно закріпилося наймення 'поет'. Він швидко став помітною особистістю, активно друкувався в інститутській літературній газеті 'Веселка Дніпрова', виступав її упорядником, а згодом і керував літстудією за мудрої опіки доцента М. К. Бутенка. На філологічному факультеті разом з Ткаченком навчалися Володимир Гаптар, Сергій Левченко, Любов Яковлева, які згодом стали відомими літераторами. У їх колі Сергій Миколайович виступав послідовним і авторитетним репрезентантом Шевченкового краю – Звенигородщини і самої Керелівки (Шевченкового). Після закінчення вузу вчителював. З 1984 р. був науковцем у музеї Кобзаря в рідному селі. У 90-х –фермер… Постать Сергія Ткаченка багато в чому ледь не унікальна. Хтозна чи є ще в Україні поет, котрий водночас був би і цілком професійним фермером, саме професійним, а не аматором. Можна сказати й інакше: чи є в Україні фермер, котрий водночас був би поетом, членом Національної спілки письменників України. При цьому, в обох іпостасях С. Ткаченко прагне ґрунтовності й новаторства, прагне 'пером і плугом змінювати світ'. І в поезії, і в фермерстві прагне будь-що тримати українську патріотичну ноту. Так у ньому озиваються й бунтують давні родинні гени – хлібороба і митця. Безсумнівно, центральною темою поетичної творчості С. Ткаченка є тема України, її народу, осмислювана митцем віддавна в різних площинах – суспільних, історичних, особистісних. В одній із перших (якщо не першій) солідних публікацій – колективному збірнику 'Провесінь' (1978) читаємо: До рідної землі – врочистості високої, Де милі і дощі, і тишина, Таке знайоме почуття неспокою Зрина й зорить: вона ж у всіх одна. З роками згадане почуття неспокою в поета поглиблювалось і ширилось, ставши, без перебільшення, темою болю. У громадянській ліриці С. Ткаченка крім болю є немало і теплого ліричного почуття, й тонкого гумору, і це, зрештою, сукупно творить образ привабливого ліричного героя – гармонійну особистість, яка різко противиться не тільки національному нігілізмові, безпам'ятству, але й таким поняттям, як жорстокість, егоїзм, байдужість до всього і вся. У доробку поета є кілька поезій, які кладуть на портрет авторового ідеалу людини дуже важливі штрихи. Йдеться про написані в різні роки вірші 'Зрубали тополю – посічене древо…', 'Пес', 'Загнали вовка у терновий крутояр…', у котрих за зовні видимою темою екології природи виразно прочитується ще важливіша тема-проблема – екологія людської душі. Громадянський темперамент поета виражається і в тих поезіях, де він розмірковує про долю й роль слова, рідної мови для людини і народу. Надзвичайно актуальна сьогодні і видана в 1991 році перша збірка поезій 'Керелівка', яка аж кричить проти отої довготривалої русифікації, що породила, на жаль, національний нігілізм і навіть зневіру в спроможність нашої мови до подальшого саморозвитку та її міжнародну престижність. Сергій Ткаченко, як і Ігор Калинець, Василь Герасим'юк, Дмитро Кремінь, Василь Осадчий та інші, яких можна назвати восьмидесятниками, вдало розширює мовний діапазон, кличе в наше сьогодення давні, дивовижно запашні слова – і як же голоснішає, якою милозвучною стає поезія, яке розмаїття чуємо і бачимо! Майстерність автора 'Керелівки' в поетичному оновленні слова, в його барвистості й соковитості. Кожен вірш у збірочці – як відгранована перлина. Захоплюють його слово твори, дивовижна здібність знаходити і оновлювати древні слова. Поет повертає до життя первородні слова свого народу, органічно вводить їх у полотно віршів і тим самим наче підказує нам з яких ниток і словесної пряжі маємо ткати національні рушники поезій. Кожен твір насичений несподіваними образами, тематично виправданими, індуалізованими, ткаченківськими. Палітра і дух 'Керелівки' говорять про напругу бурхливого сьогоднішнього життя. В особі С. Ткаченка маємо цікавого й талановитого митця – патріота й тонкого лірика, який прагне виявити власне бачення проблеми і по-своєму виразити його. Поезія С. Ткаченка спонукає до роздумів і приваблює багатством почуттів. Цікава сторінка його творчого доробку – пейзажна й інтимна лірика. Самі ці якості роблять С. Ткаченка бажаним автором. Його твори друкувалися в колективних збірках 'Провесінь' (1979), 'Вітрила-80', 'Холодний Яр', у журналах 'Дніпро', 'Київ', 'Україна', газеті 'Літературна Україна' та місцевих періодичних виданнях. * * * Ткаченко, Сергій. Лелеченята : вірші для дітей / С. Ткаченко. - Черкаси : Вертикаль, 2015. - 31 с. Слово про Слово / упоряд. С. Ткаченко. – Черкаси : Брама-Україна, 2012. – 176 с. Ткаченко С. Збережемо мову – врятуємо Україну! / С. Ткаченко // Слово про Слово. – Черкаси, 2012. – С. 8-9. Ткаченко С. 'Ох, – це пісня звучить…' : вірш / С. Ткаченко // Слово про Слово. – Черкаси, 2012. – С. 152. Ткаченко С. Постане храм, бо думка воскреса : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Письменники Черкащини : вибр. твори. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 410-430. Ткаченко С. 'Ще трохи маю радости в життю…': [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 2004. – №1. – С. 119-123. Ткаченко С. В алькові дум і пристрастей, і діянь : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 2003. – №1. – С. 205-213. Ткаченко С. Постають на хаті; А втім футбол не лиш любов; Кучугуро хмар, огроме грому!; Прелагідна, ще раз мені звучи!; Кіт-воркіт; Садок; Хуртовина за вікном; Чоловічку, чоловічку, скресла зіронька у нічку!; Над синім небом чаєня : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Гілочка / В. Поліщук – Черкаси, 2002. – С. 276-282. Ткаченко С. Корсунські Моринці : [вірш] / С. Ткаченко // Літ. Україна. – 1998. – 2 квіт. (№14). – С. 6. Ткаченко С. Найрідніше – невловне : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 1997. – №7. – С. 31-32. Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу...'; Сердедівка-1926; 'В пів ста років городжено паркан…' : [вірші] / С. Ткаченко // Черкаські поети-90. – Черкаси, 1990. – С. 9-11. Ткаченко С. Керелівка : [поезії] / С. Ткаченко – К.: Молодь, 1991. – 40 с. – (Перша книга поета). Ткаченко С. Будище; 'Загнали вовка у терновий крутояр…'; 'Слова у проукраїнському санскриті…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Поезія-91. – К., 1991. – С. 97-98. Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу…'; Дід мій; 'Наш часе, часе невбережений…'; Сердедівка-1926; 'І промина завіса забуттів…'; 'Крізь нагніт згарищ – пагінець і слід…'; 'Гей, кобзарю, звуків наскубеш…'; 'Часе, часе, гальмуй саморух!...'; 'Отак і відживаєм…'; 'Загнали вовка у терновий крутояр…' : [добірка поезій] / С. Ткаченко // Толока. – Черкаси, 1991. – С. 139-149. Ткаченко С. Сердедівка-1926 : [вірш] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1991. – 11-17 берез. (№11). – С. 4. – Дод. 'Дніпряни'. Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу…' : [вірш] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1990. – 22-28 жовт. (№43). – С. 3. – Дод. 'Дніпряни'. Ткаченко С. 'Розклубочився шлях…' : [вірш] / С. Ткаченко // Черкас. правда. – 1990. – 19 трав. – С. 3. Ткаченко С. З любов'ю і повагою : [про створення первин. осередку Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка у с. Шевченкове Звенигород. р-ну] / С. Ткаченко // Черкас. правда. – 1990. – 3 січ. – С. 4. Ткаченко С. 'Веди загінку, плуже…'; 'Всолоджуйте, слова, як добрий келих меду!..'; 'Кучугуро хмар! Огроме грому!..'; 'Зрубали тополю – посічене древо…'; 'Роки?..'; 'Поважчали слова…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Київ. – 1988. – №7. – С. 4-6. Ткаченко С. 'Хай літа копитами в брук…'; 'Уже й подаленіло все немовби…' : [вірші] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1988. – 10 берез. (№30). – С. 4. Ткаченко С. 'А нам би душу більшу за весь світ…'; 'Ніч шалена, спрага на вустах…'; 'Жито, жито, жито…'; 'Запамятати б дні…'; 'Всміхнулась вранішня роса…'; 'Закучерявили вогні…'; 'Ніч вляглася на покоси…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Вітрила-80. – К., 1980. – С. 130-132. * * * Валерій Михайлович Бурій : біобібліогр. покажчик : тексти. - Черкаси : Вертикаль, 2013. - С. 90; 190. Бурій В. Сергій Ткаченко презентував антологію 'Слово про Слово' / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2012. - 26 січ. - С. 8. Бурій В. Сергієві Ткаченку - 45 : штрихи до портрета ровесника / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2002. - 12 квіт. - С. 4. Ткаченко С. [Автобіографія] // Письменники Черкащини : вибр. твори. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 407-409 : фото. Сергій Ткаченко : [корот. біогр. довідка] // Програма спецкурсу 'Сучасний літературний процес на Черкащині'. – Черкаси, 2005. – С. 24-25. Сергій Ткаченко (нар. 24.01.1957 р.) : [про автора] // Гілочка / В. Поліщук – Черкаси, 2002. – С. 274-275. Поліщук В. Та ми неминущі усе ж : (поезія Сергія Ткаченка) / В. Поліщук // Під прапором неба / В. Поліщук. – Черкаси, 2000. – С. 80-86. Дергач В. Шукач мовних скарбів : [про зб. поезій С. Ткаченка 'Керелівка'] / В. Дергач // Київ. – 1994. – №2. – С. 117. Поліщук В. Та ми неминущі усе ж : [про зб. поезій С. Ткаченка 'Керелівка'] / В. Поліщук // Черкас. край. – 1993. – 23 лют. – С. 5. * * * Ткаченко Сергій Миколайович [Електронний ресурс] / сайт Обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка. – Текст. дані. – Черкаси, 2010 – . – Режим доступу : https://www.symonenkolib.ck.ua /index.php?option=com_content&view=article& *** ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ПОВІТ ІНТЕРНЕТ-ГАЗЕТА Зимова мозаїка Сергія Ткаченка 14/01/2017 *** Зимовий день, а мріялось – весна. Вогонь весни в твоїх очах знаходив. Та, певно, вітру крижаного подих Враз погасив усе. В обрамленні вікна, У смужку обрію закохана зоря Мені про вірність зоряну повіда, І вечір тихий за тобою слідом В моєму серці тужно відгора. *** Закуто гілля кригою. Раптово з неба, з мли Морозом і відлигою Махнув зимовий млин. І гине мовчки вишенька, Розчахнута, в соку. Мороз безжально вишукав Найменшеньку в садку. Тополі збезголовлені, Нема ніде й вершка. Безецна криго в повені, Усім ти надважка. Мій саде, як шукатимеш, Злікуєш чим цей біль? Із білими заметами Чека тебе двобій, Із інеєм-морокою, Завійниці крилом. Веснівко, скільки кроку є – Вертай мерщій в село! 21.01.2017 09:50 Валерій Бурій НОТАТНИК ПРОСВІТЯНИНА 17 жовтня 2012 року, у Ватутінській міській бібліотеці для дорослих відбулася презентація книги — антології поетів Черкащини про мову 'Слово про Слово'. Уклав видання письменник Сергій Ткаченко, він же і представив збірку. На подарованій книжці написав: 'Валерію, друже, за тим, що впізнав — нагадав — такого дружнього сентименту кресанув мені в душу! Зі вдячністю Сергій Ткаченко'.
Краєзнавці Шевченкового краю
СЛОВО ПРО СЕРГІЯ ТКАЧЕНКА (ДО 60-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ТКАЧЕНКО
Народився 24 січня 1957 року в с. Надточаївці на Шполянщині. Роки дитинства і ранньої юності С. Ткаченко провів у рідному Кобзаревому селі (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну), що, безумовно, вплинуло на формування і поетичного таланту, і характеру. Після закінчення середньої школи навчався у Черкаському педагогічному інституті.
Віршувальницький 'клопіт' у С. Ткаченка з'явився ще в шкільному віці, бо у студентському гурті за ним міцно закріпилося наймення 'поет'. Він швидко став помітною особистістю, активно друкувався в інститутській літературній газеті 'Веселка Дніпрова', виступав її упорядником, а згодом і керував літстудією за мудрої опіки доцента М. К. Бутенка. На філологічному факультеті разом з Ткаченком навчалися Володимир Гаптар, Сергій Левченко, Любов Яковлева, які згодом стали відомими літераторами. У їх колі Сергій Миколайович виступав послідовним і авторитетним репрезентантом Шевченкового краю – Звенигородщини і самої Керелівки (Шевченкового).
Після закінчення вузу вчителював. З 1984 р. був науковцем у музеї Кобзаря в рідному селі. У 90-х –фермер…
Постать Сергія Ткаченка багато в чому ледь не унікальна. Хтозна чи є ще в Україні поет, котрий водночас був би і цілком професійним фермером, саме професійним, а не аматором. Можна сказати й інакше: чи є в Україні фермер, котрий водночас був би поетом, членом Національної спілки письменників України. При цьому, в обох іпостасях С. Ткаченко прагне ґрунтовності й новаторства, прагне 'пером і плугом змінювати світ'. І в поезії, і в фермерстві прагне будь-що тримати українську патріотичну ноту. Так у ньому озиваються й бунтують давні родинні гени – хлібороба і митця.
Безсумнівно, центральною темою поетичної творчості С. Ткаченка є тема України, її народу, осмислювана митцем віддавна в різних площинах – суспільних, історичних, особистісних. В одній із перших (якщо не першій) солідних публікацій – колективному збірнику 'Провесінь' (1978) читаємо:
До рідної землі – врочистості високої,
Де милі і дощі, і тишина,
Таке знайоме почуття неспокою
Зрина й зорить: вона ж у всіх одна.
З роками згадане почуття неспокою в поета поглиблювалось і ширилось, ставши, без перебільшення, темою болю. У громадянській ліриці С. Ткаченка крім болю є немало і теплого ліричного почуття, й тонкого гумору, і це, зрештою, сукупно творить образ привабливого ліричного героя – гармонійну особистість, яка різко противиться не тільки національному нігілізмові, безпам'ятству, але й таким поняттям, як жорстокість, егоїзм, байдужість до всього і вся.
У доробку поета є кілька поезій, які кладуть на портрет авторового ідеалу людини дуже важливі штрихи. Йдеться про написані в різні роки вірші 'Зрубали тополю – посічене древо…', 'Пес', 'Загнали вовка у терновий крутояр…', у котрих за зовні видимою темою екології природи виразно прочитується ще важливіша тема-проблема – екологія людської душі.
Громадянський темперамент поета виражається і в тих поезіях, де він розмірковує про долю й роль слова, рідної мови для людини і народу.
Надзвичайно актуальна сьогодні і видана в 1991 році перша збірка поезій 'Керелівка', яка аж кричить проти отої довготривалої русифікації, що породила, на жаль, національний нігілізм і навіть зневіру в спроможність нашої мови до подальшого саморозвитку та її міжнародну престижність.
Сергій Ткаченко, як і Ігор Калинець, Василь Герасим'юк, Дмитро Кремінь, Василь Осадчий та інші, яких можна назвати восьмидесятниками, вдало розширює мовний діапазон, кличе в наше сьогодення давні, дивовижно запашні слова – і як же голоснішає, якою милозвучною стає поезія, яке розмаїття чуємо і бачимо! Майстерність автора 'Керелівки' в поетичному оновленні слова, в його барвистості й соковитості. Кожен вірш у збірочці – як відгранована перлина. Захоплюють його слово твори, дивовижна здібність знаходити і оновлювати древні слова. Поет повертає до життя первородні слова свого народу, органічно вводить їх у полотно віршів і тим самим наче підказує нам з яких ниток і словесної пряжі маємо ткати національні рушники поезій.
Кожен твір насичений несподіваними образами, тематично виправданими, індуалізованими, ткаченківськими. Палітра і дух 'Керелівки' говорять про напругу бурхливого сьогоднішнього життя.
В особі С. Ткаченка маємо цікавого й талановитого митця – патріота й тонкого лірика, який прагне виявити власне бачення проблеми і по-своєму виразити його.
Поезія С. Ткаченка спонукає до роздумів і приваблює багатством почуттів. Цікава сторінка його творчого доробку – пейзажна й інтимна лірика.
Самі ці якості роблять С. Ткаченка бажаним автором. Його твори друкувалися в колективних збірках 'Провесінь' (1979), 'Вітрила-80', 'Холодний Яр', у журналах 'Дніпро', 'Київ', 'Україна', газеті 'Літературна Україна' та місцевих періодичних виданнях.
* * *
Ткаченко, Сергій. Лелеченята : вірші для дітей / С. Ткаченко. - Черкаси : Вертикаль, 2015. - 31 с.
Слово про Слово / упоряд. С. Ткаченко. – Черкаси : Брама-Україна, 2012. – 176 с.
Ткаченко С. Збережемо мову – врятуємо Україну! / С. Ткаченко // Слово про Слово. – Черкаси, 2012. – С. 8-9.
Ткаченко С. 'Ох, – це пісня звучить…' : вірш / С. Ткаченко // Слово про Слово. – Черкаси, 2012. – С. 152.
Ткаченко С. Постане храм, бо думка воскреса : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Письменники Черкащини : вибр. твори. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 410-430.
Ткаченко С. 'Ще трохи маю радости в життю…': [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 2004. – №1. – С. 119-123.
Ткаченко С. В алькові дум і пристрастей, і діянь : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 2003. – №1. – С. 205-213.
Ткаченко С. Постають на хаті; А втім футбол не лиш любов; Кучугуро хмар, огроме грому!; Прелагідна, ще раз мені звучи!; Кіт-воркіт; Садок; Хуртовина за вікном; Чоловічку, чоловічку, скресла зіронька у нічку!; Над синім небом чаєня : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Гілочка / В. Поліщук – Черкаси, 2002. – С. 276-282.
Ткаченко С. Корсунські Моринці : [вірш] / С. Ткаченко // Літ. Україна. – 1998. – 2 квіт. (№14). – С. 6.
Ткаченко С. Найрідніше – невловне : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Холод. Яр. – 1997. – №7. – С. 31-32.
Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу...'; Сердедівка-1926; 'В пів ста років городжено паркан…' : [вірші] / С. Ткаченко // Черкаські поети-90. – Черкаси, 1990. – С. 9-11.
Ткаченко С. Керелівка : [поезії] / С. Ткаченко – К.: Молодь, 1991. – 40 с. – (Перша книга поета).
Ткаченко С. Будище; 'Загнали вовка у терновий крутояр…'; 'Слова у проукраїнському санскриті…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Поезія-91. – К., 1991. – С. 97-98.
Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу…'; Дід мій; 'Наш часе, часе невбережений…'; Сердедівка-1926; 'І промина завіса забуттів…'; 'Крізь нагніт згарищ – пагінець і слід…'; 'Гей, кобзарю, звуків наскубеш…'; 'Часе, часе, гальмуй саморух!...'; 'Отак і відживаєм…'; 'Загнали вовка у терновий крутояр…' : [добірка поезій] / С. Ткаченко // Толока. – Черкаси, 1991. – С. 139-149.
Ткаченко С. Сердедівка-1926 : [вірш] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1991. – 11-17 берез. (№11). – С. 4. – Дод. 'Дніпряни'.
Ткаченко С. 'Ми коротко стояли в цім долу…' : [вірш] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1990. – 22-28 жовт. (№43). – С. 3. – Дод. 'Дніпряни'.
Ткаченко С. 'Розклубочився шлях…' : [вірш] / С. Ткаченко // Черкас. правда. – 1990. – 19 трав. – С. 3.
Ткаченко С. З любов'ю і повагою : [про створення первин. осередку Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка у с. Шевченкове Звенигород. р-ну] / С. Ткаченко // Черкас. правда. – 1990. – 3 січ. – С. 4.
Ткаченко С. 'Веди загінку, плуже…'; 'Всолоджуйте, слова, як добрий келих меду!..'; 'Кучугуро хмар! Огроме грому!..'; 'Зрубали тополю – посічене древо…'; 'Роки?..'; 'Поважчали слова…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Київ. – 1988. – №7. – С. 4-6.
Ткаченко С. 'Хай літа копитами в брук…'; 'Уже й подаленіло все немовби…' : [вірші] / С. Ткаченко // Молодь Черкащини. – 1988. – 10 берез. (№30). – С. 4.
Ткаченко С. 'А нам би душу більшу за весь світ…'; 'Ніч шалена, спрага на вустах…'; 'Жито, жито, жито…'; 'Запамятати б дні…'; 'Всміхнулась вранішня роса…'; 'Закучерявили вогні…'; 'Ніч вляглася на покоси…' : [добірка віршів] / С. Ткаченко // Вітрила-80. – К., 1980. – С. 130-132.
* * *
Валерій Михайлович Бурій : біобібліогр. покажчик : тексти. - Черкаси : Вертикаль, 2013. - С. 90; 190.
Бурій В. Сергій Ткаченко презентував антологію 'Слово про Слово' / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2012. - 26 січ. - С. 8.
Бурій В. Сергієві Ткаченку - 45 : штрихи до портрета ровесника / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2002. - 12 квіт. - С. 4.
Ткаченко С. [Автобіографія] // Письменники Черкащини : вибр. твори. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 407-409 : фото.
Сергій Ткаченко : [корот. біогр. довідка] // Програма спецкурсу 'Сучасний літературний процес на Черкащині'. – Черкаси, 2005. – С. 24-25.
Сергій Ткаченко (нар. 24.01.1957 р.) : [про автора] // Гілочка / В. Поліщук – Черкаси, 2002. – С. 274-275.
Поліщук В. Та ми неминущі усе ж : (поезія Сергія Ткаченка) / В. Поліщук // Під прапором неба / В. Поліщук. – Черкаси, 2000. – С. 80-86.
Дергач В. Шукач мовних скарбів : [про зб. поезій С. Ткаченка 'Керелівка'] / В. Дергач // Київ. – 1994. – №2. – С. 117.
Поліщук В. Та ми неминущі усе ж : [про зб. поезій С. Ткаченка 'Керелівка'] / В. Поліщук // Черкас. край. – 1993. – 23 лют. – С. 5.
* * *
Ткаченко Сергій Миколайович [Електронний ресурс] / сайт Обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка. – Текст. дані. – Черкаси, 2010 – . – Режим доступу : https://www.symonenkolib.ck.ua /index.php?option=com_content&view=article&
***
ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ПОВІТ
ІНТЕРНЕТ-ГАЗЕТА
Зимова мозаїка Сергія Ткаченка
14/01/2017
***
Зимовий день, а мріялось – весна.
Вогонь весни в твоїх очах знаходив.
Та, певно, вітру крижаного подих
Враз погасив усе. В обрамленні вікна,
У смужку обрію закохана зоря
Мені про вірність зоряну повіда,
І вечір тихий за тобою слідом
В моєму серці тужно відгора.
***
Закуто гілля кригою.
Раптово з неба, з мли
Морозом і відлигою
Махнув зимовий млин.
І гине мовчки вишенька,
Розчахнута, в соку.
Мороз безжально вишукав
Найменшеньку в садку.
Тополі збезголовлені,
Нема ніде й вершка.
Безецна криго в повені,
Усім ти надважка.
Мій саде, як шукатимеш,
Злікуєш чим цей біль?
Із білими заметами
Чека тебе двобій,
Із інеєм-морокою,
Завійниці крилом.
Веснівко, скільки кроку є –
Вертай мерщій в село!
21.01.2017 09:50 Валерій Бурій НОТАТНИК ПРОСВІТЯНИНА
17 жовтня 2012 року, у Ватутінській міській бібліотеці для дорослих відбулася презентація книги — антології поетів Черкащини про мову 'Слово про Слово'. Уклав видання письменник Сергій Ткаченко, він же і представив збірку.
На подарованій книжці написав: 'Валерію, друже, за тим, що впізнав — нагадав — такого дружнього сентименту кресанув мені в душу! Зі вдячністю Сергій Ткаченко'.