Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чесно, незрадливо,
Усе як є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
© Ліна Костенко, уривок із поеми "Маруся Чурай"