П І Ц Ї Ц Ь К І

Д А Р А Б Ч И К Ы
Р У С И Н С Ь К О Ї
П Р О З Ы – 9
*******
*******
Осüйські жоны суть поправдї дужі, годны много удержати.
Раз Юля Микулова ишла до Білок на вашар. У єднüв руцї мала якыйись шерблик, повный суканої тингиріцї, у другüв заязаный у ширинку горниць из лущенов пасулив, через плече ся в ниї телемпав перебесаженый міх из яковись дрüблив на продаж, у гайтцї за плечима мала дварüчну дьüвочку, а з правого боку йüв за сукман ся держав шістьрüчный дїтвак.
Босыма, затвердїлыма, до кровли потрісканыма ногами твердо ступала по острому каміню білицького арсага.
Уже кой зайшла до Білок, та увідїв ї молодый, чіношно вбратый чиськый турішта, попризирав на Юлю, став, тай каже:
- Но, та йсем єште нє відєл, женско, як то ви вшехно мужете унесті!?..
А Юля ся сперла, та му каже:
- Ты бысь, ниборе, годен утягнути из гати твüй флыздрик, та
я бым тя за нього пудняла, заверла за пличї, та щи й тебе бым понесла!...
*******
Юлана Васїлова свойыма клямпавыма коровами везла из Гымбы вершный вüз дрыв, та на кривули йüв ся перевернув у шанца.
Ай туйкы якраз ишов єден старый дїдо, и Юлана го покликала помочи йüв удручати вüз на путь.
Лем, видав, ош тот дїдо быв ищи давный битанга, бо йüв каже:
- А даш !?..
Юлана на нього попризирала, та онь гойкне:
- Но, дїду, ганьбили бисьте ся !..
И дїдо собі дале почалапіндав, попыхкувучи дымом из піпы.
Юлана ся вбзирать – нигде ниякої помочи нивдкого, та гойкать за дїдом:
- Добре, дїду, вертайте ся, най буде по вашому…
Улягла ся пуд корча, розчепарила ногы (улїтї сїлські жоны будюговы ни носять), вшытко є напоготові…
Дїдо мінтом ни прибіг, ай, ги тото живоє срібло, онь притьüк ид Юланї. Ги гамішный пес, поповблизовав губы, попоплював на персты, перстома протер клїпачкы, попромыкав слину… А што чинити ?..
Каже:
- Файна ты моя, очи бы іли, душа бы хотїла, лем у холошнях ся вже нич ни кывать… Пойме мы, нибого, твüй вüз пуднимати…
А Юлана му:
- Йди ты, старый нидüдавцю, на чортову матїрь !.. И ни треба ми твої помочи !..Забирай ся уццьüтть!
*******
Старый Пантий уже ся спередсмертно усповідав, дüстав послїдноє помазаніє, у ухах му щи звучать спасенні псалмы Давида, кой слабівучым голосом кличе жону и дїти з нивістками
й зятями, обы йим уповісти свою послїдну волю.
Поставали довкола вмиравучого, и овüн йим каже:
- Тот дараб зимлї, што пуд Кычеров, лишаву Анци…
Туйкы жона му го перебивать:
- Йой-йой, ньит, старый, Анци была бы добра зимля в Лецовици!..
Вмиравучый Пантий веде свüй тештамент дале:
- Марійи даву тоту зимлю, што на Манькові…
Стара впят го перебивать:
- Йой-йой, ньит, старый, Марійи бы было файно на Пожарницях!..
- Василь най хоснує млаку в Медвежому…
- Йой-йой, ньит, старый, Васильови дайме на Обочи !..
- Иванова зимля буде на Забоженому …
- Йой-йой, ньит, старый, Иван най хоснує в Татарках !..
Старый умовк, хоть ни всїм ищи вдїлив зимлю, а дале дуже голосно свойüв жонї каже:
- Марьо, тко вмирать !?.. Я вмираву, ци ты вмираш ?.. Дниська послїдну волю я кажу, ци ты кажеш !?.. Но, на мою душу, ты кой будеш умирати, та, видав, сама з собов ся янеш иссважати…
Махнув руков. Запер очи. Вмер.
*******
Осüйчанка Олга Густічина, заливавучи ся слызами, так нарікала над чоловіковым деревищом:
- Йой, ногы, ногы, так исьте за мнов шпатно а шіковно ходили !.. Йой, очи, очи, так исьте на ня из любовльов позирали !.. Йой, рукы, рукы, як исьте ня убыймали !..
Айбо туйкы Олга Густічина поникала на середину тїла, мало ся застановила, тай дале пüшла в реваня:
- Йой, милосте а радосте моя, ты, видав, уже ся нигда ни пудыймеш!...
*******
За свüй доста довгый живüт старый Хатай ся нипüлло розгаздовав: удало поженив сынüв, повддавав доньок, и сам ся впстав доживати віка из старшым сыном Иваном.
Лем быв туй бай, бо Йванова жона Марія, щи доста молода нивісточка, нидолюбльовала свекра. Тай ни просто нидолюбльовала, ай сміло мож уповісти, ош, низнати чому, го нинавідїла. Бывало кить старый дашто збитїжнїв, тай горнятко воды му ни подала.
Ай туйкы ся стало, што старый ни просто збитїжнїв, ай потихы яв пригасати, вмирати.
Ги нüч на динь, ся поміняла нивісточка Марія: уд постели свекрової ни вдходить, та лем ся дозвідовує:
- Може бы вам, няньочку, сисе ?.. А годно быти што й гинтото?..
То покрüвчиком го прикрыє, то парнинку му пудправить…
Сама покликала новтарыша вбы тот маєток переписав так ги треба. А як треба !? А лем так, гикой Маріка хоче.
Новтарыш звідать:
- Но та на кого, Иване, маєток переписуєте ?
Иван лем удкрыє рот, обы вповісти, а Маріка видить и чуствує, ош старый буде ни вто што йüв треба говорити, та такый гойкать:
- Няньо фанка з маком хоче !..
И туй такый пуд руков у ниї ся убявило блюдо з нидавно нив напеченыма и на дарабы порізаныма фанками з маком. Маріка шпатно єден ухопила, и такый старому в рот запхала.
Ледвы кывавучи деснами, старый тот фанок дüжвав, из гüрьков бідов го прüмкнув, та штось хотїв уповісти. Айбо Маріка впят почуствовала штось нидоброє, та щи май голосно гойкать:
- Няньку, фанкы свіжі, з новым маком !..
И туй такый запыхать в удкрытый рот старого новый дараб фанка.
Ги кажуть у народї, бüг трüйцю любить, бо на тритьому фанкови старый Иван Хатай ся захлыцнув, а пак ся вдавив, и вмер.
Удтовды на Осойи, кить видять, ош даяка нивістка ни честує свого свекра, та кажуть:
- Йся вже ся готує печи фанкы з маком.
*******
ПОПОЗИРАЙТЕ,
будьте добрі,
МUЙ САЙТ: petrovtsiy.jimdo.com Рубрика: П Р О З А
Книга: Б У М Б У Р І Ш К Ы