МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА.

Макошинський Миколаївський чоловічий монастир
Заснований на початку 17 ст. Розміщувався на правому березі р. Десни. У 1650 р. монастир одержав маєтності від Адама Киселя та його брата Миколи.
Південно-західна частина Макошине (1/3 населеного пункту) і зараз має назву Зачерниччя. Основне населення цієї частини – колишні казенні селяни. Ці селяни були закріплені за монастирем, якому сплачували грошовий оброк.
Універсалом гетьмана Мазепи від 19 грудня 1687 року обителі надані млини Грицьків (на Сосницькій греблі), Василів (у селі Вербі) та перевіз через Десну у Макошині. На Бендерській комісії зазначено, що і Мазепа профінансував будівництво собору Св. Миколая та загалом монастир на суму понад 20 000 золотих.
Деякий час обитель була закритою і поновила свою діяльність у 1660 р. Первісно всі споруди на її території були дерев’яні. У 1687 – 1703 рр. тут збудовано на місті попереднього мурований Миколаївський собор, у 1765 році – муровану огорожу, у 1772 р. – трапезну з Петропавлівською церквою. За огорожею розміщувалась дерев’яна Преображенська церква.
У документах є повідомлення про належність с. Макошине Макошинському монастирю (1748 р., 1763 р.)
У 1781 р. собор зруйнувався, можливо, від осідання підмурків. Розпочалося будівництво нового Миколаївського собору. З 1785 по 1787 рік ігуменом був владика Варлаам Шишацький. У 1786 р. монастир закрили і в 1798 р. частково розібрали для будівель Домницького монастиря Різдва Богородиці.
До наших днів обитель не збереглась, залишились тільки підмурки.
Джерело: https://bit.ly/3q5Wp6G Опублікувала Світлана Чичкан