ЧОГО КУРИ ГРЕБУТЬСЯ?

Колись давно в одному селі, а село це Розумівка, жив Півник. І добре жив. Жив-поживав та добра наживав. У сусідньому селі - Кримках - жив один з його братів. І теж добре жив. Якось одного прекрасного дня надумав наш Півник сходити провідати свого брата, бо давненько вже йогоне бачив і скучив. Як надумав то так і зробив. Попрощався із своїми дружинами-курками і дітьми-курчатами та й пішов.
Йшов спершу селом, вітався з родичами та односеляцями, розказував куди йде, перекидався кількома словами про домашні справи і сільські новини, прощався, йому бажали щасливої дороги і передавали привіт братові, Півник дякував та рушав далі.
І от нарешті вибрався за село. Добре накатана ґрунтова дорога повела під горичку між полями у напрямку лісу. Праворуч росли цукрові буряки, щось собі лопотіли листочками. Ліворуч - колосилась пшениця, а за нею ліском стояла кукурудза, яку здебільшого називають пшінкою. Піднімаючись дорогою Півник відчував як тут гуляє вітерець. Він приємно обдмухував Півника , кружляв навколо, сколихував пшеничне поле і воно грало, як море, перекочуючи хвилю за хвилею. А в селі було тихо, може який листочок , яка гілочка колихнеться. Півник пройде та й оглядається, любуючись селом. Дивиться і не може надивитися на чепурні біленькі хати, зелені садочки, розбудовані подвір"я, чітко окреслені лінії городів. Самі ж городи були мов зшиті з лоскуточків: то картопелька насаджена, то бурячки насіяні, то помідорчики, то огірочки, то капустка, квасолька, газбузики, часник, кріп, петрушка і чого тільки там на тих городах не росло. Чим вище сходив Півник, тим більше бачив. Ось уже видно його хату з червоними віконицями. Жалко здалеку не роздивитися, що там робиться на його подвір"ї. Зате на душі стало так добре і якась тепла хвиля так і розлилася у грудях.
Дорога вела все в гору. У найвищій точці підйому Півник трохи постояв, роззирнувся довкола, милуючись красою рідного краю. Місцевість перекраяна балками та ярами видавалась йому морем - застиглим, незбагненним, яким так і перекочуються велетенські хвилі, теж застиглі і незбагненні...
Далі дорога пішла з горички і розігнавшиь, ударялась об вугол лісу розколювалась на три. Одна, добре накатана вела ліворуч, повз хату лісника, повз Хомів сад - на Громове. Друга -праворуч, теж попід лісом, згодом круто збігала в село, що витягалося сюди яром, долиною якого протікали чито струмок, чи то річечка. Третя, пробивши огорожу з дерев і кущів, заводила в ліс. Ліс зустрів Півника тишею, прохолодою і сутінками. Бо Півник дістався до лісу над вечір - в полі ще грає сонячний промінь, а в лісі вже сутеніє.
"Йтиму швидко то до ночі встигну" - вирішив Півник і надав ходи.
Вже піщана дорога повела крутіше вниз. Минув Сосну і пішов берегом. На тому боці ще виднілося село. Хоч Півник і йшов швидко, та темніло ще швидше. І ось споночіло. Він збився з дороги і заблукав. Заблукав, як потім уже розміркував сам Півник, десь над Бондарським ставом...
"Аби не трапилось ніякої біди переночую ось на цьому дереві! - сказав сам до себе Півник.
Злетів на гілку, умостився, сховав голову під крило та й заснув спокійним сном аж до самісінького ранку. Прокинувшись на світанку, стрепенувся, залопотів крильми і голосно. як міг, заспівав своє:"Ку-ку-рі-ку!" Воно струмочком влилося в ріку пташиног щебету, що линув на зустріч вранішньому сонцю. А ще те "Ку-ку-рі-ку" проникло в хатину біля якої ріс дуб, де переночував наш Півник. Згодом рипнули двері і з хатини вийшла бабуся - чепурна, охайна - в темних туфлях, зеленій картатій спідниці, синій кофті з білими ґудзиками, вив"язана квітчастою хустиною. "Доброго ранку!" - чемно привіталася вона.
"Доброго ранку!" - і собі чемно відповів Півник.
"Я свою мобілку виставила на ранок, а вона мене чогось не розбудила... І де ти тільки взявся із своїм Ку-ку-рі-ку?! Як добре, що мене розбудив, а то була б усе проспала. За це я тобі дам, у мене є, чарівне зерно. Покуштуєш - не пожалієш! Тобі відкриється багато що...
Вона винесла з хати вузлик і відсипала Півникові під крильце трохи зерна. Подякувавши Півник пішов.
"Будь-що треба зерно донести додому, а брата провідаю іншим разом" - так розмірковував собі Півник, в думці все крутилося: що ж воно за зерно те чарівне і хотілося чим швидше дістатися додому.
Дорога знайома і при світлі дня йшлося легко й просто. Та на узліссі здибався з Лисом, що саме повертався до лісу з села.
"А я тебе в селі шукаю, а ти ось де!" - радо проказав Лис і поглянув на Півника як його сестричка на Колобка:"Ходи-но сюди у мене до тебе пильна справа, братику!"
"Я не піду до тебе" - без боязні проказав Півник:"І ніякий ти мені не братик!"
"Не підеш, то я зараз тебе піймаю!" - вигукнув Лис і кинувся на Півника. А Півник кинувся навтікача. Біжать-біжать: Лис ніяк дожене. а Півник ніяк не втече. Та ось Лис замаленьким ледь не схопив Півника, а Півник змахнув крильми і втік. Так гнався Лис за Півником аж до самого села, а далі не став. Не хотілося йому зустрічатися з сільськими собаками от і повернув на ліс.
Дома Півник одсапавшись каже своїм:"Я такого гостинчика вам приніс!"
"Од Зайчика! Од Зайчика!" - запищали курчата.
"Ні, од однієї доброї бабусі"
Глянув Півник під крило, а там хоч би тобі зернина лишилась, все розгубив як тікав од Лиса. Зажурився Півник. Зажурилася і вся його сім"я. Пожурилися та що робити - треба йти пошукати те зерно. Та сьогодні годі, бо ще з Лисом можна здибатись. Уже завтра.
Першого дня Півник пішов сам шукати: шукає-шукає, а знайти не може! Самотужки важко знайти - треба спробувати спільнотужки!
Другого дня вийшов Півник з своєю сім"єю:шукають-шукають, а знайти не можуть! Ввечері Півник обійшов всіх родичів і односельців та попросив допомоги.
Третього дня вийшло в поле багато курей: шукають-шукають, а знайти не можуть! Так і по ці пори шукають - дуже вже хочеться хоч нащадкам дізнатися чудодійність тих чаріних зерен.
Ще Півник, здається четвертого дня та ше й день був четвер, Вирішив сходити до бабусі, розповісти все та попросити ще зерна. Та скільки не блукав, скільки не шукав у лісі над Бондарським ставом, ані того дуба, ані тої хатини так і знайшов...
Сергій Джоган
жовтень 2017 р. - січень 2018 р.Источник: https://klaviatura.online.ua/ua/