«Чому Бог це дозволив?

» - це питання не часто, але мені задають.
В принципі це вічне питання про існування зла в світі, а я спробую відповісти на нього дуже коротко та на прикладі нашої битви.
Бог не творив зла. Онтологічно зла і немає. Воно лише не-суще (те, що не має існування), тобто те, що прагне небуття і в це небуття бажає завлекти за собою максимум буття в усіх проявах існування всесвіту.
Бог створив людину і віддав людині весь світ у подарунок. Людина ж, в свою чергу, обрала небуття і весь світ за собою потягла туди. В пекельну безодню содому, сірки та вогню з неба, тотального вбивства, зрадництва та смерті.
Якщо говорити коротко, з точки зору справедливості. весь світ мав би давним-давно вже загинути, згоріти та самознищитися у пекельному вогню небуття.
Але слава Богу, що Господь не справедливий, а Милосердний. Не зважаючи на прагнення людей вбивати одне одного та нищити Красу, Він тримає Свою благодать над нами. Він не дозволяє нам виявити всю ту жорстокість та ницість, на яку ми здатні і яка повсякчас намагається заволодіти нами.
Як може Бог дозволити вбивати дітей, обстрілювати пологові будинки, жилі квартали, садочки? А скажіть, невже ті, хто це робить, в Господа дозволу питають? Не думаю. Їх бог — диявол, їх їжа — смерть, їх прагнення — небуття.
Коли Ізраїль вийшов з Єгипту, кари єгипетські зробили неможливим повернення євреїв назад. Смерть та хвороби стали точкою неповернення до неприйнятних котлів з мʼясом та ковбасою по 2.20
Так і зараз. Якщо за справедливістю — ми всі маємо бути вбитими, але Господь ще тримає над нами Свою руку, котра затуляє від бомб та ракет більшість з нас. Не всіх, але я не знаю чому один береться, а інший залишається. Про це краще у Господа спитайте.
Без пролиття крові не буває спасіння. Свобода також купується лише кровʼю та величезними грішми. Головне, щоби наша плата не була даремною.
Святий апостол Павло писав: «Але я вважаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, адже ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей.» (1 Кор. 4.9) Тут слово «апостоли» використовується в значенні «свідки», «Приречені на смерть» (грец. Άποδείκνυμι) — означає полонених на війні, котрих вели в кінці тріумфальної процесії. Ми всі полонені, ми всі переможені злом, ми всі вже приречені на смерть… На нас дивиться весь світ... Але ми спасаємось милістю Божою, благодаттю Його… Не всі, але рятуємось.
Не знаю як для вас, а для мене є дивом кожний новий ранок. Кожний невимушений подих. Я полонений смертю, але живу кожну нову годину, бо Господь береже. Я не ставлю питання Богу про те, чому Він дозволив статися нещастям. Я дивуюсь тому, що приречений на смерть, але живу і спасаюсь благодаттю Його. І мені не страшно. Бо найстрашніше вже позаду.
Доброго ранку, вільна країна!
Дякую за це Господу і ЗСУ!
Олександр Дедюхін