Минуло пів року як з нами немає нашого товариша,співробітника,сина,брата,тата,та коханого чоловіка Андрія Олексенка.

Андрюха!
Ти був найкращий із синів.
І як людина був чудовий.
Як тато був ти золотий.
У дитсадок із дитсадка.
Вдив своє дитя до дому.
Чудовий чоловік,але ж нажаль, та доля обірвалася струною.
Покинувши дружину,матір,батька і дитя.
Непам'ятаючи що трапилось з тобою.
Хотів ти жити,але все рікою пішло назавжди,цією весною.
Любимо! Пам'ятаємо! Сумуємо!