Комментарии
- 6 июн 2017 22:00Как будто дома побывала. Прямо за душу берет, когда читала стихи.
- 6 фев 2019 18:44Прочитала знову ваш вірш і сльози потекли.... Такі спогади навіяли слова,все так перевернуло душу, серце защиміло , і так хочеться прилетіти пташкою в рідну домівку, заглянути в віконце, де живе моя рідна і така дорога наша матуся, бабуся... Дякую вам за такі слова...
- 12 авг 2019 16:27Царство небесне Миколі,а вам співчуття. Пам"ять про нього ще довго буде жити в його віршах.....А ви хоч деколи пропускайте по стрічці його творіння. Такі слова ще не одну сотню людей заставлять змахнути сльозу.....
- 17 янв 2022 17:11Читала и плакала,тронуло до глубины души.Я не была в Яревыщи с 2014 года.Очень больно ,а прочитала и как - будто там побывала.Огромное вам спасибо и творческих успехов.
Для того чтобы оставить комментарий, войдите или зарегистрируйтесь
Микола Курилюк
Ні, я не можу пам’яті продати
Старенька хата поруч при долині
В вечірню пору вікнами мовчить,
Немає мами більше в цій хатині
Вона із татом в вічності вже спить.
Гніздо батьківське тихо помирає,
Онуки й діти випурхнули в світ
Та тільки серце спокою не знає,
Пустує хата вже багато літ.
А люди просять все її продати
Та я не можу пам’яті продать ,
Бо біля хати батько мій і мати,
Як вартові зі свічкою стоять.
Ні, я не можу пам’яті продати,
Вона немає виміру й ціни,
Тому й спішу до батьківської хати,
А поруч завжди внуки та сини.
Жевріє в серці ще в мене надія,
Гніздо родинне знову оживе,
Ростуть онуки, зріє чиста мрія,
Що тут життя зародиться нове.
І як колись носитиме лелека
Маленьких діток кожної весни,
Приїдуть гості зблизька і здалека
І заспівають пісеньку вони.
Про нашу славну неньку Україну
Та про чудовий наш Волинський край,
І навіть мама з татом в цю хвилину
Прилинуть з неба вітром через гай.
І засміється вікнами хатина
А поруч з нею виросте нова,
Пройдуть роки, помножиться родина
І пам'ять предків буде тут жива.
Ні, я не можу пам’яті продати,
Вона немає виміру й ціни,
Тому й спішу до батьківської хати,
А поруч завжди внуки та сини.