Їй 25.

Й вона так вірить в диво.
Ввірвалася в життя твоє, як сон.
Бери за руку і веди сміливо,
Бо відтепер й назавжди.
Ви - разом.
Їй 35.
І мрій - на півстоліття,
Маленькі діти - швидко так ростуть.
У неї пристрасть: море й різні квіти,
Залиш всі справи. Будь із нею, будь!
Їй 50.
Якісь мімічні зморшки
Вкривають очі і п’янкі вуста.
Ти розпитай її про мрії серед ночі,
Про океани і нові міста.
Вона - твій друг. Всі перемоги - разом.
І крок за кроком до нових вершин,
І непомітно так, прикрившись часом,
Мужчиною стає - маленький син!
Їй 60.
Вона чекає свята.
Побачити дітей й мале внуча,
В очах горить вогонь життя завзято.
Лиш інколи - тривога докуча.
Купуй білети і гайда до моря.
Там чайки, сонце і бокал вина.
Там вітер теплий і немає горя
І очі - не з’їдає сивина.
Їй 70.
Прощай їй все. Вона ж - мале дитя:
Беззахисне і інколи капризне.
Та й що, що прожила вже півжиття?
Дивись на це через кохання призму.
Вісімдесят.
Молись за неї, чуєш? Стискай долоні!
Й що є сил - молись.
Їй страшно - часто дзвонить доні.
І фото дивиться: як все було колись.
Ти обіймай її й цілуй у скроні.
В жінок немає віку, далебі.
Вона так чесно й свято вірить Богу
У диво вірить й все життя - Тобі!
Автор: Дарина Кравчук
#простосунки #віршіпростосунки #любов