У 1917 році востаннє відсвяткували православне Різдво 25 грудня, а вже з
наступного року було введено григоріанський календар і свято було перенесено на 7 січня. Поширенням антирелігійної пропаганди Різдво було оголошено «шкідливим» і «попівським». 25 грудня стало частиною цієї кампанії «комсомольським Різдвом», сенс якого полягав проведенні демонстрацій з червоними прапорами та антирелігійними гаслами. «Святкування» завершувалося спаленням опудалів богів усіх релігій. Зі знищенням Різдва в небезпеці опинилися й українські колядки та щедрівки. Однак викорінити їх виявилося не так просто, як розраховувала радянська влада, тож довелося вдатися до іншого способу - перероблення їх та поширення у збірниках змінених текстів. «Добрий вечір тобі, вільний пролетарю. Радуйся, ой, радуйся, земле, Світ новий народився». «Нова радість стала, яка не бувала: Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла. Де цар був зажився, з панством вкорінився, Там з голотою простою Ленін появився!». «Репресовані» були не лише колядки та щедрівки, і ялинка, радянська пропаганда, яку назвала «буржуазною», «пережитком минулого» та «проявом політичної незрілості». Формально святкове дерево не було заборонено, проте за його встановлення радянського службовця могли позбавити партійного квитка, а для тих, хто вже коїв інші «злочини», це могло стати приводом для заслання у табори. У 1935 році на першій шпальті газети «Правда» з'явився запис Павла Постишева - одного з організаторів Голодомору та причетного до згортання «українізації». «Давайте организуем детям к новому году хорошую елку» - кричав заголовок. Уже наступного дня у всіх великих містах СРСР відкрилися базари з ялинками та прикрасами. Однак повернення традиції відбувалося з одним радянським «але»: замість Вифлеємської зірки на верхівку встановлювали пʼятикутну із зображенням серпа і молота, а поряд зі звичними кульками висіли «ідеологічно правильні» з портретами Леніна і Сталіна та фігурки робітників. У 1937 році переродився й інший популярний сьогодні символ свята - Дід Мороз, який до XVIII століття був уособленням темряви та холоду. На думку радянської пропаганди, новий Дід Мороз боровся з «ворогами народу», спускався у шахти та навіть літав у космос. Так у СРСР формувалося «антиріздво»: ідеологічна ялинка замість релігійної, Дід Мороз замість Святого Миколая, олівʼє замість куті. Святкова програма формувалася на рівні партії, а її дотримання жорстко контролювалося. 🌀Автор Аліна Понипаляк (історик)
Галина Калмыкова
У 1917 році востаннє відсвяткували православне Різдво 25 грудня, а вже з
наступного року було введено григоріанський календар і свято було перенесено на 7 січня. Поширенням
антирелігійної пропаганди Різдво
було оголошено «шкідливим» і «попівським».
25 грудня стало частиною цієї кампанії «комсомольським Різдвом», сенс якого полягав проведенні демонстрацій з червоними прапорами та антирелігійними гаслами. «Святкування» завершувалося спаленням опудалів богів усіх релігій.
Зі знищенням Різдва в небезпеці опинилися й українські колядки та щедрівки.
Однак викорінити їх виявилося не так просто, як розраховувала радянська влада, тож довелося вдатися до іншого способу - перероблення їх та поширення у збірниках змінених текстів.
«Добрий вечір тобі, вільний пролетарю.
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Світ новий народився».
«Нова радість стала, яка не бувала:
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився, Там з голотою простою Ленін появився!».
«Репресовані» були не лише колядки
та щедрівки, і ялинка, радянська пропаганда, яку назвала «буржуазною», «пережитком минулого» та «проявом політичної незрілості».
Формально святкове дерево не було заборонено, проте за його встановлення радянського службовця могли позбавити
партійного квитка, а для тих, хто вже коїв інші «злочини», це могло стати приводом для заслання у табори.
У 1935 році на першій шпальті газети «Правда» з'явився запис Павла Постишева - одного з організаторів
Голодомору та причетного до згортання «українізації». «Давайте организуем детям к новому году хорошую елку» - кричав заголовок.
Уже наступного дня у всіх великих містах
СРСР відкрилися базари з ялинками та
прикрасами. Однак повернення традиції
відбувалося з одним радянським «але»:
замість Вифлеємської зірки на
верхівку встановлювали пʼятикутну із зображенням серпа і молота, а поряд зі звичними кульками висіли «ідеологічно правильні» з портретами Леніна і Сталіна та фігурки робітників.
У 1937 році переродився й інший популярний сьогодні символ свята - Дід Мороз, який до XVIII століття був уособленням темряви та холоду.
На думку радянської пропаганди, новий Дід Мороз боровся з «ворогами народу», спускався у шахти та навіть літав у космос.
Так у СРСР формувалося «антиріздво»: ідеологічна ялинка замість релігійної, Дід Мороз замість Святого Миколая, олівʼє замість куті. Святкова програма формувалася на рівні партії, а її дотримання жорстко контролювалося.
🌀Автор Аліна Понипаляк (історик)